Урок 4
Тема. Категорія «забруднення». Основні
антропогенні джерела забруднення
навколишнього середовища. Види
забруднень та їх вплив на компоненти
природи, живі організми
Мета: розкрити суть поняття «забруднення»; поширити знання учнів про основні ан-
тропогенні джерела забруднення навколишнього середовища; розглянути види
забруднень та їх вплив на компоненти природи, живі організми; удосконалювати
вміння встановлювати взаємозв’язки, формувати вміння і навички роботи з та-
блицями, схемами; формувати розуміння того, що людина — частина природи.
Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть: дати визначення поняттю «забруднен-
ня»; назвати та схарактеризувати основні антропогенні джерела забруднення на-
вколишнього середовища; пояснювати негативний вплив забруднюючих речовин
на компоненти природи, живі організми; навести приклади дії забруднюючих
речовин на живі організми; зробити висновок про сучасний стан навколишнього
середовища.
Обладнання та матеріали: роздатковий дидактичний матеріал; схеми, таблиці на дошці.
Базові поняття та терміни: забруднення, види забруднення, джерела забруднення; засолювання,
заболочування, закислення ґрунтів; парниковий ефект, озонова дірка, пестициди,
аерозолі.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Методи навчання: інтерактивні, пояснювально-ілюстративні — бесіда, розповідь; репродуктивні,
частково пошукові, проблемні, творчі.
Структура уроку
I. Організаційний етап . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1 хв
II. Перевірка домашнього завдання . . . . . . . . . . . . . . . 8 хв
III. Актуалізація опорних знань . . 2 хв
IV. Мотивація навчальної діяльності . . . . . . . . 1 хв
V. Вивчення нового матеріалу . . 20 хв
VI. Узагальнення та систематизація знань . . . . . . . . . . . . . . . 11 хв
VII. Підсумки уроку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1 хв
VIII. Домашнє завдання . . . . . . . . . 1 хв
Хід уроку
I. Організаційний етап
Перевірка готовності учнів до уроку, налаштування на
робочий настрій.
ІІ . Перевірка домашнього завдання

1. Екологічна дуель
Двоє учнів по черзі ставлять один одному запитання упро-
довж 1 хв. «Секретар» оцінює правильні відповіді, підбиває під-
сумки дуелі. Завдання виконуються одночасно біля дошки, біля
столу вчителя, письмово на аркушах. За короткий час (2–3 хв)
оцінюються знання 8–10 учнів.

2. Екологічна задача
Туристична група зупинилася на ніч. Як організувати зупин-
ку, щоб негативний вплив на навколишню природу був мінімаль-
ним? (Екологічна задача — частина домашнього завдання, тому
учні відповідають без підготовки.)

3. Технологія «Мозковий штурм»
У своїй роботі «Кілька слів про ноосферу» В. Вернадський
писав: «Ноосфера є новим геологічним явищем на нашій планеті.
У ній уперше людина стає величезною геологічною силою. Вона
може й повинна перебудувати своєю працею і думкою середовище
свого життя, перебудувати докорінно порівняно з тим, що було
раніше. Перед нею відкриваються все ширші й ширші можли-
вості». Які вияви ноосфери на сучасному етапі розвитку людства
ви можете навести?

4. Технологія «Творча лабораторія»
Робота в групах (усі групи обговорюють одне запитання,
а потім висловлюють свій погляд на проблему).
У біосфері існують види тварин, для яких характерна еле-
ментарна розумова діяльність. Чи може існувати ноосфера без людства?
Поясніть свої погляди.
 
III. А ктуалізація опорних знань
 Бесіда
1. Як ви розумієте поняття «забруднення»? (За бажанням учителя
можна скласти «Асоціативний кущ».)

2. Схарактеризуйте сучасний стан навколишнього середовища.
 
І V. Мотивація навчальної діяльності
Розповідь учителя
Епіграфом нашого уроку будуть такі слова: «Природа, в якій
вам, молодим, доведеться жити, забруднюється, піддається руйнуванню,
знищується. Чи багатьом із вас пощастило бачити прозору
річкову воду, чистий пісок, насолоджуватися тишею без ревіння
моторів, дихати чистим повітрям без домішок бензину, мазуту,
пестицидів? Ваше майбутнє може стати жахливим, якщо не
почати негайно лікувати цю проказу. Настав наш час діяти»
(Гарун Тазієв).
Так, сьогодні настав час діяти, тому що найголовнішою про-
блемою людства є проблема виживання, яка стосується кожної
людини, кожної живої істоти. Ніякі блага цивілізації не замінять
чистоти повітря і води, вільних від шкідливих домішок. Як же
нам повернути колишню чистоту і красу природи? Як примножити
її багатства?

V. В ивчення нового матеріалу
1. К атегорія «забруднення»
Розповідь учителя з елементами бесіди
Що розуміють під забрудненням?
Забруднення — це внесення в довкілля, виникнення чи рап-
тове підвищення в ньому нових, не характерних для середовища
хімічних, фізичних, біологічних, інформаційних речовин, агентів,
які негативно впливають на людину й живі організми.
Коли почалося інтенсивне забруднення навколишнього середовища?
(Обговорення відповідей учнів.)
2. Основні антропогенні джерела забруднення
навколишнього середовища
(Аналіз схеми.)
Втручання людини в природні процеси в біосфері, маючи на
увазі небажані для екосистем антропогенні зміни, можна згрупу-
вати за такими видами забруднень:
                                                 Види забруднень
        Інгредієнтне               Енергетичне               Деструкційне                  Біоценотичне
 Екологічний словничок
 
Інгредієнтне забруднення — надходження в біосферу речовин, кількісно
і якісно чужорідних для неї в газоподібному, рідкому та твердому станах.
Енергетичне забруднення — шумове, теплове, світлове, радіаційне, електро-
магнітне.
Деструкційне забруднення — вирубка лісів, порушення водотоків, кар’єрні
розробки, дорожнє будівництво, ерозія, осушення площ.
Біоценотичне забруднення — дія на склад, структуру та вид популяції живих
організмів.

Розповідь учителя
Інгредієнтне забруднення — це потрапляння в біосферу речо-
вин, якісно й кількісно не притаманних їй. Ці речовини можуть
бути газо- та пароподібними, рідкими і твердими. Наприклад, дуже
гострим питанням екологічного стану середовища, в якому живе
людина, є забруднення його діоксинами.
 Доповідь учня (Випереджувальне завдання)
Діоксини — це отруйні речовини, небезпечніші навіть за речо-
вини нервово-паралітичної дії. Вперше вони потрапили в атмосферу
у великій кількості під час війни у В’єтнамі. Тоді американці для
знищення листя дерев у джунглях на місцевості, де могли пере-
ховуватися партизани, розпилювали з літаків дефоліант «Оранж»,
до складу якого входили високотоксичні речовини. Тактика була
визнана блискучою. Але вже за декілька років медики США зі-
ткнулися з невідомою хворобою, яка вражала печінку, центральну
нервову систему, спричинювала стан депресії в тих людей, які на
той час перебували на війні та мали безпосереднє відношення до ви-
користання «Оранжу». З того часу й почалося вивчення впливу ді-
оксинів на людину. Зараз їх нараховується 210. Із них надзвичайно
токсичними та небезпечними для людини та природи визнано 15.
Нині діоксини можуть потрапляти в атмосферу звідусіль: під час
переробки хлорорганічних речовин, спалювання відходів виробни-
цтва та твердих побутових відходів (обрізків лінолеуму, клейонки,
шкірозамінників, іграшок, старих фломастерів тощо). Небезпечни-
ми є навіть чисельні осінні багаття з опалого листя. Адже впродовж
літа листя вбирає в себе пил, вихлопні гази та викиди промисло-
вих підприємств, очищаючи повітря. Виконуючи цю свою головну
функцію, воно перетворюється на своєрідні накопичувачі отруйних
речовин — діоксинів. Тому, коли восени люди починають скаржи-
тися на слабкість, зниження працездатності, алергію, послаблення
імунітету, на авітаміноз, хоча сезон овочів та фруктів у повному
розпалі, слід проаналізувати: чи не вдихали вони останнім часом
запах диму від спаленого листя. Діоксини небезпечні й тим, що,
потрапляючи до організму людини, можуть не розщеплюватися ще
багато років. Вони пригнічують імунну систему, швидко руйнують
наявні в організмі вітаміни, ліки, які приймає людина, роблять її
беззахисною перед хвороботворними мікроорганізмами, сприяють
виникненню ракових новоутворень, тобто руйнують усю систему
життєзабезпечення людини.
Розповідь учителя
Деструкційне забруднення — це вирубка лісів, порушення во-
достоків, кар’єрна розробка корисних копалин, будівництво доріг,
ерозія ґрунтів, осушення земель, урбанізація (ріст і розвиток міст)
тощо, що призводять до зміни ландшафту й екологічної системи
в результаті перетворення людиною природи.
Вирубка лісів — одна з найбільш характерних складових де-
струкційного забруднення.
Відомо, що ліси відіграють надзвичайну роль у житті люди-
ни. Ліси — це зелені легені планети. Саме вирубка знижує їх мож-
ливості та здатність активно переробляти атмосферні забруднення,
поглинаючи при цьому багато промислових викидів, та виділяти
цілющі фітонциди, що має велике гігієнічне значення. Щоб отри-
мати деяке уявлення про масштаби цього процесу, достатньо навес-
ти такий приклад: одне дерево середньої величини виділяє за добу
стільки кисню, скільки потрібно для дихання трьом чоловікам (за
добу легені людини перекачують більше 100 м3 повітря). Один гек-
тар соснового лісу виділяє за рік 30 т кисню, затримує 36 т пилу.
Один гектар широколистяного лісу упродовж години поглинає
8 кг вуглекислоти, виділяючи 8,3 кг кисню, а також 0,08–0,17 кг
фітонцидів. Крім того, кронами дерев затримується від 21 до 88 %
пилу та на 19–44 % знижується концентрація повітря з патоген-
ними (хвороботворними) бактеріями. Отже, листя служить своє-
рідним фільтром повітря, особливо те, яке має зморшки, ворсинки
чи восковий наліт (в’яз, каштан, граб, клен тощо). Максимальна
акумулююча здатність рослинності виявляється в зоні до 100 м від
місць викиду забруднюючих речовин у навколишнє середовище.
 Запитання до учнів
Що необхідно робити для захисту лісів?
(Щоб захистити ліси, потрібно обмежувати їх вирубування,
відновлювати лісопаркові зони, насаджувати лісосмуги.)
 Розповідь учителя
Біоценотичне забруднення полягає у впливі на склад, струк-
туру й вид популяції живих організмів. Через значні негативні
антропогенні зміни стану довкілля в наступні 20–30 років щодня
на планеті зникатиме близько 100 видів рослин і тварин. Таке саме
становище характерне і для України. За останнє століття були ви-
нищені сагайдаки, тури, дрофи. Дуже рідкісними стали лебеді, ка-
жани, соколи, деякі види риб.
Енергетичне забруднення — це дія на людину з навколиш-
нього середовища різного виду випромінювань: електромагнітного,
радіаційного, шумового, які мають як природне, так і штучне по-
ходження.
 Робота в парах
Вправа «Доповни схему» (на дошці записані тільки два рядки
схеми, учні в результаті обговорення доповнюють її, наводять
приклади різних видів забруднень).
                                          Забруднення
                      Пилові бурі                        Хімічне
                      Природне                          Штучне
                      Вулканізм                          Фізичне
                  Лісові пожежі                       Механічне
                  Вивітрювання                      Біологічне

Речовини або агенти, які спричиняють забруднення навко-
лишнього середовища, називають забруднювачами.
 «Шпаргалка для учнів»
(Цю інформацію можна розмножити і роздати дітям для
роботи на уроці та самопідготовки вдома. ЇЇ розміщено у зручному
для копіювання форматі на с. 204.)
Класифікація забруднень
За походженням
                             — Механічне (попіл, пил, пуста порода, побутові залишки, шлаки,
                                  некондиційні будматеріали тощо);
                             — фізичне (радіація, шум, вібрація, теплова енергія тощо);
                             — хімічне (різноманітні хімічні сполуки, важкі метали);
                             — біологічне (бактерії, віруси)
За тривалістю дії на біосферу
                               — Стійкі — це незруйновані біосферою за короткий час без не-
                                    гативних наслідків для неї (метали, пластмаси, поліетилени);
                               — нестійкі — ті, що зникають або модифікуються до безпечного
                                    стану під впливом біосфери чи фізичних умов на поверхні землі
                                    (целюлоза)
За характером впливу на довкілля
                               — Пряме;
                               — непряме
За характером надходження в навколишнє середовище
                               — Аварійні;
                               — аварійно-випадкові;
                               — випадкові;
                               — навмисні

3. В иди забруднень та їх вплив на компоненти
природи, живі організми
Вивчення цього запитання можна провести за допомо-
гою інтерактивної вправи «Ажурна пилка».
 Методична скринька!
«Ажурна пилка» — інтерактивний метод, який дозволяє учням працювати ра-
зом, щоб вивчити значну кількість інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує
учнів допомагати один одному, «вчитися навчаючи». Під час роботи за допомогою методу
«Ажурна пилка» учні працюють у різних групах.
1. Спочатку учні працюють у «домашній» групі.
2. Потім в іншій групі учні виступають у ролі експертів із питання, над яким
працювали в «домашній» групі, та отримують інформацію від представників
інших груп.
3. Потім учні повертаються до своєї «домашньої» групи для того, щоб поділитися
інформацією, яку їм надали учасники інших груп.
«Домашні» групи: кожна група отримує завдання, вивчає його та обговорює свій
матеріал.
Бажано обрати в кожній групі капітана, тайм-кілера (того, хто стежить за часом)
та особу, яка ставить запитання, щоб переконатися, що кожен учасник розуміє зміст ма-
теріалу.«Експертні» групи: після того як учитель об’єднав учнів у нові групи, вони стають
експертами з тієї теми, яку вивчали в «домашній» групі. Учні по черзі намагаються за
визначений учителем час якісно і в повному обсязі донести інформацію до членів нових
груп та сприйняти нову інформацію від них.
Завдання для «домашніх» груп

1 група: Забруднення атмосфери, його негативний вплив на
живі організми та здоров’я людей.
(Оскільки тема «Забруднення атмосфери» містить великий
об’єм інформації, її можна розділити для двох груп.)

2 група: Забруднення атмосфери, його негативний вплив на
живі організми та здоров’я людей.

3 група: Забруднення гідросфери, його негативний вплив на
живі організми та здоров’я людей.

4 група: Забруднення літосфери, його негативний вплив на
живі організми та здоров’я людей.

Для опрацювання тем «домашнім» групам пропонується
підбірка матеріалів, яка може містити схеми, таблиці, статті
тощо.
Наприклад:
Матеріал для опрацювання першої «домашньої» групи
Забруднення атмосфери, його негативний вплив
на живі організми та здоров’я людей

                              Антропогенні забруднювачі атмосфери
           Промислові підприємства                                    Транспорт
           Енергетика                                                             Опалювання житла
          Сільське господарство                                           Будівельна індустрія

Серед галузей промисловості головними джерелами атмосфер-
них забруднень виступають: електроенергетика (27 %), металургія
(26 %), будівельна індустрія (13 %).

Газ         Джерела забруднення            Дія
 
Вуглекислий
газ (CO2)
Продукти згорання палива, яких щорічно
потрапляє в атмосферу понад 2 млрд т
Затримує теплове випромінювання
в приземному шарі атмосфери (парни-
ковий або оранжерейний ефект)

Чадний газ
(CO)
Продукт неповного згорання палива
(автомобільні викиди (60 %), викиди
промислових підприємств, під час
спалювання твердих відходів, під час
лісових пожеж)
Призводить до кисневого голодування
організму, його загибелі
 
Сірчистий
газ (SO2)
Виділяється під час спалювання вугілля,
переробки сірчистих руд, горінні орга-
нічних решток. Обсяги річних викидів у
атмосферу складають близько 200 млн т
Підкислює ґрунти, водойми, прискорює
корозію металів, загострює захворю-
вання дихальних шляхів людини
 
Сполуки
хлору
Підприємства хімічної промисловості,
виробництва пестицидів, органічних
барвників, гідролізного спирту, соди,
соляної кислоти
Токсичність хлору визначається його
концентрацією і формуванням відпо-
відних сполук
 
Сполуки
фтору
Підприємства з виробництва алюмінію,
сталі, емалі, скла, кераміки, фосфатних
добрив
Спричинює хронічну інтоксикацію тва-
рин (флуороз). Чутливими до сполук
фтору є комахи

 Аерозолі — це тверді чи рідкі мікроскопічні частини, що пе-
ребувають у завислому стані в атмосфері. Тверді компоненти аеро-
золів техногенного походження — це продукти діяльності теплових
електростанцій, збагачувальних фабрик, металургійних, магнези-
тових, цементних, сажових заводів. Промислові відвали також
є постійним джерелом аерозольного забруднення. Вони відрізня-
ються великою різноманітністю хімічного складу:
• пасивні аерозолі акумулюються на стінках органів дихання
і можуть спричинювати ряд захворювань за певних кон-
центрацій;
• активні аерозолі залучаються до процесу кровообігу і є більш
небезпечними для людського організму, тому що можуть
спричинювати різноманітні захворювання, потрапляючи
в клітини організму людини.
Шумове забруднення атмосфери — одна з форм хвильового,
фізичного забруднення, адаптація організму до нього неможлива.
Інтенсивність шумового забруднення (тиску) вимірюється в деци-
белах (дБ). Шуми інтенсивністю 30–80 дБ не наносять шкоди люд-
ському організму. Водночас шуми інтенсивністю 85 дБ і більше
призводять до фізіологічних і психологічних негативних наслідків
для нервової системи, сну, емоцій, працездатності. Особливою шу-
мопоглинаючою здатністю наділені рослини. Насадження клена,
тополі, липи поглинають від 10 до 20 дБ звукових сигналів. Густа
жива загорожа здатна зменшити шум автотраси в 10 разів.
Електромагнітне забруднення особливо відчутне в умовах
міських поселень, де рівень електромагнітних полів у сотні разів
перевищує рівень природних полів. Напруга електромагнітних по-
лів (ЕМП) у 1000 в/м вчиняє несприятливий вплив на людський
організм, який виявляється в порушенні нервової системи, ендо-
кринного апарату, обмінних процесів.
Матеріал для опрацювання другої «домашньої» групи
Забруднення атмосфери, його негативний вплив
на живі організми та здоров’я людей
Висока концентрація забруднюючих речовин призвела до по-
яви глобальних екологічних проблем атмосфери.
Озонова діра — це простір в озоносфері планети з пониженим
(50 %) умістом озону (середні темпи розширення — 4 % упродовж
року). Такою є зона стратосфери над Антарктидою. Вона виникає
під час антарктичної зими, досягаючи максимуму в самому її за-
кінченні. Потім поступово поповнюється, а влітку антарктична
стратосфера повертається до норми. У момент найбільшого розміру
«озонова діра» останніми роками подекуди навіть виходила за межі
континенту Антарктиди, зумовлюючи помітне зменшення кількості
озону над Південною Австралією й Новою Зеландією. Причиною
зникнення озону є сполуки хлору і фтору. Ослаблення озонового
шару посилює потік сонячної радіації на землю і спричинює в лю-
дей зростання числа ракових захворювань шкіри. Також від підви-
щеного рівня випромінювання страждають рослини і тварини.
Парниковий ефект, спричинений вуглекислим газом
Наслідки парникового ефекту:

1. Підвищення середньої температури повітря і зсув зон,
сприятливих для зернових, у полярному напрямку. Навіть за умови
збереження рівня опадів це зменшить урожаї, бо на цих широтах
лежать не чорноземи, а бідні на гумус підзолисті, лісові й тундрові
ґрунти.

2. Розширення поясу пустель з усіма негативними наслідка-
ми цього явища.

3. Тропічна зона стане ще несприятливішою для людей.

4. Поступове підвищення рівня світового океану внаслідок
танення льодовиків Ґренландії й Антарктиди.
Кислотні дощі — дощ (сніг), підкислений (рН нижче 5,6) за
рахунок сполучення атмосферної вологи з промисловими викида-
ми оксидів сірки й азоту — первинних забруднювачів. Реагуючи
з газами повітря, вони утворюють сірчану й азотну кислоти, які
підкислюють опади.
Приклади ушкоджень, що завдають кислотні дощі:
1) пошкоджуються листя та інші частини рослин;
2) змінюється хімічний склад ґрунтів;
3) порушуються ланцюги живлення в озерах, які стають
мертвими;
4) в окремих випадках кислотність підвищувалась так, що
безпосередньо пошкоджувались дихальні шляхи людей і тварин.
Матеріал для опрацювання
третьої «домашньої» групи
Забруднення гідросфери, його негативний вплив
на живі організми та здоров’я людей

                                       Антропогенне забруднення гідросфери
-Побутові стічні води (відходи
миючих засобів, фосфати, мікроби)

-Стоки металопереробних підпри-
ємств (мазут, охолоджені рідини)

-Весняні талі води, зливи (сміття,
рослинні рештки, змиви ґрунту)

-Стоки хімічних підприємств
(поверхнево-активні речовини,
формальдегід)

-Стоки сільського господарства
(пестициди, аміак, оксиди азоту)

-Стоки нафтопереробних
підприємств (паливно-
мастильні матеріали)

-Стоки целюлозно-паперової
промисловості (діоксин, фенол,
хлориди)

-Стоки біопідприємств
(бактерії, грибки)

-Стоки друкарень, підприємств
деревообробної промисловості
(барвники, клеї, діоксин)

З розвитком промисловості водні об’єкти стали все більше
забруднюватися викидами недостатньо очищених стічних вод, про-
мисловими відходами й термічними водами гідроелектростанцій.
В останній період забруднення річок і озер зросло внаслідок
змивання добрив, пестицидів і гербіцидів із сільськогосподарських
угідь, а також кислотних дощів. Забруднення промисловими від-
ходами, сільськогосподарськими добривами й пестицидами стало
реальною загрозою всій гідрографічній системі Землі та існуванню
людини.
Особливим видом забруднення гідросфери є теплове забруд-
нення, спричинене викидом у водойми теплих вод від енергетичних
установок. Величезна кількість тепла, що надходить із нагрітими
водами в річки й озера, істотно змінює їхні термічний і біологічний
режими. Серед теплових забруднювачів гідросфери перше місце по-
сідають АЕС. Як свідчать спостереження, у річках, які розташовані
нижче від діючих ТЕС і АЕС, порушуються умови нересту риб, гине
зоопланктон, риби вражаються хворобами й паразитами.
Найінтенсивнішими забруднювачами поверхневих вод є ве-
ликі целюлозно-паперові, хімічні, нафтопереробні, харчові та
текстильні підприємства, гірничорудні й металургійні комбінати,
а також сільськогосподарське виробництво.
Дуже небезпечним є сплавляння лісу, обробленого сильнодію-
чими отрутохімікатами — антисептиками, що застосовуються в лі-
совій промисловості. Вода стає непридатною для споживання і для
життя водних організмів. Під час сплавляння розсипом багато де-
ревини тоне і загниває на дні, що також призводить до підвищення
смертності живих організмів водного середовища.
Сільське господарство — один із найбільших споживачів
і водночас, забруднювачів природних вод унаслідок використання
міндобрив, пестицидів та інших хімікатів, функціонування вели-
ких тваринницьких комплексів, зрошування земель.
До страшних наслідків призводить забруднення вод важки-
ми металами. В Японії масове забруднення вод морської затоки
поблизу міста Мінамато спричинило хворобу мінамато, при якій
ртуттю отруювалась риба, що є основним джерелом білкової їжі
населення цього міста. У хворих порушувалася мова, послаблю-
вався зір, параліч сковував м’язи рук, ніг. Інша хвороба — ітай-
ітай — спричинена хронічним отруєнням кадмієм, що міститься
в рисі. А рис накопичував цю речовину через забруднення відхо-
дами гірничодобувної промисловості, розміщеної навколо полів.
Смертність серед хворих досягла 50 %.

Особливо небезпечним для здоров’я людини є забруднення
природних вод побутовими стоками. Така забруднена вода зовсім
непридатна для постачання населенню, оскільки містить збудни-
ки різноманітних інфекційних захворювань (паратиф, дизентерія,
інфекційний вірусний гепатит, туляремія та ін.). Підраховано, що
на нашій планеті майже 500 млн людей щорічно хворіє через ко-
ристування забрудненою водою.
 
Матеріал для опрацювання
четвертої «домашньої» групи
Забруднення літосфери, його негативний вплив
на живі організми та здоров’я людей
Шкідливий антропогенний вплив, а також розгул стихій,
природних та посилених людиною, завдають ґрунтам величезної,
інколи непоправної шкоди. Це, насамперед, водна і вітрова ерозія,
погіршення ґрунтової структури, механічне руйнування та ущіль-
нення ґрунту, постійне збіднення на гумус та поживні речовини,
забруднення ґрунту мінеральними добривами, отрутохімікатами,
мастилами та пальним, перезволоження та засоленість земель.

                         Антропогенний вплив на літосферу та ґрунти

-Звалища (побутове сміття,
відходи промислових
підприємств, продукти горіння)

-Нафтопереробна промисловість
(викиди газу, нафти)

-Копалини, шахти, відкриті
розробки (обвали на місці
родючих земель)

-Будівництво (транспортні
магістралі, житлові будинки, під-
приємства на родючих землях)

-Знищення лісів (ерозія,
розмивання ярів, видування
родючого шару ґрунту)

-Штучні водосховища (знищення
орних земель, заболочування)

-Надмірне внесення пестицидів
(нітрати, фосфати)

-Застаріла техніка землеробства

                                                    Екологічні проблеми ґрунтів
               Ерозія                      Хімічне забруднення                     Порушення механічної структури
      Вітрова    Водна          Закислення        Засолення                                Заболочення


Глобальною екологічною проблемою сьогодення є постійне
зменшення в ґрунтах вмісту гумусу. Основна причина — спожи-
вацький підхід до землі, намагання якнайбільше з неї взяти і як-
найменше їй повернути.
Процес закислення, або атмосферної оксидації ґрунтів, відбу-
вається за рахунок випадання на їхню поверхню кислих опадів, які
утворюються в атмосфері в результаті реакції сполучення оксидів
сірки, азоту, вуглецю з водяною парою. Це призводить до зміни
рН ґрунтового середовища, різкого погіршення умов проживання
організмів.
Засолення ґрунтів відбувається як у природних умовах, так
і внаслідок господарської діяльності людини. Особливо це явище
поширене на поливних землях. У результаті поливу легкі фракції
води випаровуються, а мінеральні солі відкладаються на ґрунтовій
поверхні. Багаторічний полив земель може призвести до їх надмір-
ного засолення й вилучення із сільськогосподарського обробітку.
Заболочення — підвищення вологості ґрунту внаслідок під-
няття рівня ґрунтових вод, спричиненого антропогенним впливом
(будівництво ставків, водосховищ, земляних валів, водовідвідних
дамб і т. ін.).
Ще однією екологічною проблемою є втрата землі за рахунок
міст, аеродромів і інших людських творінь.
У сільському господарстві широко використовують пести-
циди. Усі без винятку пестициди належать до отрут широкої дії,
і тому, потрапляючи в продукти харчування, вони завдають вели-
кої шкоди здоров’ю людей. Дослідження в нашій країні засвідчили:
там, де інтенсивно застосовуються сільськогосподарські отрутохімі-
кати, у місцевого населення ушкоджуються структури спадковості,
розладнується діяльність центральної нервової системи, життєво
важливих органів, у жінок частішають випадки ускладнення ва-
гітності, народження неповноцінних або мертвих дітей, виникає
алергія. Американські дослідники виявили, що 30 % інсектицидів,
60 % гербіцидів, 90 % фунгіцидів, що застосовуються в сільсько-
му господарстві, здатні спричинювати рак. Також установлено, що
пестициди стимулюють розвиток у навколишньому середовищі ві-
русів, зокрема тих, які збуджують небезпечні захворювання людей,
руйнують імунну систему. Площа земель, забруднених залишками
отрутохімікатів, сягає 13 млн га.
 
VI. Уза гальнення та систематиза ція знань
1. Технологія «Мозковий штурм»
 Запитання до учнів
• Які матеріали та види діяльності можуть спричинити за-
бруднення повітря в закритому приміщенні? (Різноманітні мийні
засоби та засоби для чищення, будівельні матеріали, фарби, розчинники,
парфумерія та косметика, хімікати, що використовуються
для друку, копіювальні пристрої, різноманітні синтетичні
матеріали, лабораторні прилади та хімічні реагенти, матеріали
для малювання, фарбування, моделювання тощо.)
• Які ймовірні наслідки постійного впливу цих хімічних ре-
човин? (Захворювання дихальної системи, підвищена чутливість
або алергічні реакції, ослаблена імунна система.)
2. Е кологічна гра «Дилема»

Робота в групах
Учитель роздає картки з дилемою кожній групі для обго-
ворення. Виділяється час для обговорення в середині групи (3–
5 хв). Кожна група надає свій варіант відповіді та аргументує свою
позицію. Учитель заохочує учнів до дискусії щодо найбільш до-
цільного варіанта дій.
Дилема: Голова адміністрації вашого міста (району, області)
занепокоєний завантаженістю транспортних шляхів міста та за-
брудненням повітря, зокрема в центральній частині міста. Міська
адміністрація оголосила конкурс на кращий варіант вирішення
проблеми. Ви вирішили взяти участь у конкурсі. Які з цих варі-
антів ви запропонуєте?

Варіанти дій:
1. Збільшити інвестиції у громадський транспорт, оновити іс-
нуючі транспортні мережі та збудувати нові. (Ідея полягає в тому,
щоб зробити громадський транспорт привабливим і зручним для
використання і, таким чином, заохотити мешканців відмовитись
від користування власними автомобілями. Однак такі заходи передбачають
значні кошти з боку міської влади. Крім того, власний
автомобіль для багатьох людей є ознакою певного статусу, тому
вони віддають перевагу такому способу пересування.)
2. Провести кампанію, що сприятиме спільному використан-
ню автомобілів, коли власники автомобілів транспортують колег
та знайомих до місця роботи. (Збільшення кількості осіб на автомобіль
скорочує кількість автомобілів на дорозі. Ця стратегія
також означає фінансову економію для тих, хто спільно користується
автомобілем. Але це не зручно для тих, хто нерегулярно
здійснює поїздки.)
3. Запровадити систему велосипедних доріжок. (Велосипеди —
це найбільш екологічна форма транспорту. Однак цей план потребує
змін у звичках людей, відповідної інфраструктури, створення
велосипедних доріжок та місць для паркування велосипедів.)
4. Запровадити зонування міста, створити більше пішохід-
них зон, запровадити обмежений або платний в’їзд автомобілів до
центральної частини міста. (Збільшення кількості пішохідних зон
сприяє зменшенню рівня забруднення. Однак необхідно передбачити
місця для паркування та налагодити систему громадського
транспорту.)
5. Стимулювати за допомогою пільг використання енергоефективного
та екологічного громадського та комунального тран-
спорту. (Система пільг або податків може виявитися непопулярною
і вимагатиме узгодження із центральною владою. Сьогодні
виробляються деякі альтернативні види транспортних засобів.
Нові екологічно чистіші транспортні засоби (сучасні трамваї, наприклад)
мають очевидні переваги, але потребують фінансових
інвестицій.)
6. Побудувати об’їзну дорогу навколо міста, щоб перенести
транспортний рух подалі від центру. (Спрямувати дорожній рух за
межі міста у відносно короткий термін. Однак це фактично перенесе
проблему в інше місце та може збільшити дорожній рух.)

Зразок картки для учнів
 
Дилема:
Голова адміністрації вашого міста (району, області) занепокоєний
завантаженістю транспортних шляхів міста та
забрудненням повітря, зокрема в центральній частині міста.
Міська адміністрація оголосила конкурс на кращий варіант вирішення
проблеми. Ви вирішили взяти участь у конкурсі. Які
з цих варіантів ви запропонуєте?

Варіанти дій:
1. Збільшити інвестиції у громадський транспорт, оновити іс-
нуючі транспортні мережі та збудувати нові.
2. Провести кампанію, що сприятиме спільному використан-
ню автомобілів, коли власники автомобілів транспортують
колег та знайомих до місця роботи.
3. Запровадити систему велосипедних доріжок.
4. Запровадити зонування міста, створити більше пішохідних
зон, запровадити обмежений або платний в’їзд автомобілів
до центральної частини міста.
5. Стимулювати за допомогою пільг використання енергоефективного
та екологічного громадського та комунального
транспорту.
6. Побудувати об’їзну дорогу навколо міста, щоб перенести
транспортний рух подалі від центру.
3. В права «Створи тест»
Учитель пропонує учням створити тести формату А (тести
з однією правильною відповіддю) за матеріалом теми (не менше
трьох), а потім обмінятися зошитами із сусідом по парті й розв’я-
зати їх.
 
VII. Підсумки уроку
Учитель просить учнів визначити результати уроку, на-
звати найбільш цікаві факти, що розглядалися на уроці.
 
VIII. Домашнє завдання
1. Вивчити матеріал підручника (конспекту).
2. Самостійно створити кросворд, використовуючи терміни, ви-
вчені на уроці.

Додатковий матеріал
Історичні етапи взаємодії суспільства
й природи та їх екологічні особливості
Вченими виділено чотири етапи (періоди) становлення вза-
ємовідносин між суспільством і природою:
1. Етап мисливсько-збиральницької культури.
2. Етап аграрної культури.
3. Етап індустріального суспільства.
4. Постіндустріальна епоха.

Етап мисливсько-збиральницької культури. В епоху палео-
літу (40–15 тис. рр. тому) основою існування первісного суспіль-
ства було полювання на крупних тварин, яке супроводжувалося
збиранням комах, молюсків, рослинної їжі тощо. Первісна людина
брала від природи рівно стільки, скільки їй було необхідно для
забезпечення харчування. Важливим чинником відділення людини
від еволюції тваринного світу став перехід до виготовлення й по-
стійного використання знарядь мисливства і праці. Це були ножі,
пилки, свердла, скребла, рубила, молотки. Для їх виготовлення
використовували кремінь, кварц, гірський кришталь, застиглу вул-
канічну лаву. Техніка виготовлення цих знарядь праці поступово
вдосконалювалася. Важливою відмінністю людей від інших видів
тварин було використання вогню. Близько 300 тис. рр. тому люди-
на почала використовувати природний вогонь (блискавки), а близь-
ко 150 тис. рр. тому вона навчилась його добувати. Використання
вогню зробило людину менш залежною від кліматичних змін. Від-
ходи життєдіяльності первісних мисливців швидко утилізувались
природою. Первісна людина могла істотно регулювати чисельність
окремих видів тварин, рослин, забруднювати продуктами життєді-
яльності місця свого розселення. Однак загалом її взаємовідносини
з природою були гармонійними. Первісна людина сприймала світ,
відчуваючи себе частиною природи.

Етап аграрної культури. Аграрна культура охоплює період,
коли основою матеріального виробництва було землеробство і ско-
тарство, з моменту появи сільського господарства (близько 8 тис. рр.
тому) до виникнення повноцінного промислового виробництва (се-
редина XVIII ст. н. е.). Приручення тварин, перехід від мислив-
ства до сільського господарства й осілого способу життя отримало
назву неолітичної революції. З появою перших сільськогосподар-
ських культур (гарбуза, гороху, квасолі, льону) можна говори-
ти про перші цивілізації, які виникли на Сході і змінили епоху
варварства. Розвиток землеробства і скотарства зумовив істотні
зміни в ландшафтах. За оцінками демографів, в епоху землероб-
ства значно зросла чисельність населення, його густота. Зросла
і тривалість життя людей. Основним регулятором тривалості жит-
тя були хвороби, які людині діставалися від тварин і через погані
санітарно-гігієнічні умови проживання. Навколо поселень накопи-
чувалися відходи, нечистоти, забруднювалися ґрунти й водойми,
що сприяло поширенню збудників інфекцій. Істотної шкоди при-
родному середовищу завдавало скотарство. Розведення свійських
тварин, їхнє скупчення в околицях населених пунктів, випас на
обмежених ділянках призвели до деградації трав’яного покриву,
лісово-чагарникових угруповань, розвитку процесів спустелення
в ряді регіонів світу. Виникнення міських поселень у 4–3 тися-
чолітті до н. е. сприяло концентрації населення, розвитку систем
комунікацій, що істотно змінювало навколишню природу. Розпо-
чався процес окультурення ландшафтів, який виявлявся у зміні
їхньої структури, збідненні видової різноманітності, забрудненні
водойм, ґрунтів, повітряного середовища. Останнім етапом у роз-
витку аграрної культури стала епоха феодалізму (V–VI ст. н. е.). Її
характерною особливістю було широке використання у виробничих
процесах природних енергетичних ресурсів — вітрових і водних. Ві-
трові й водні двигуни вперше були використані в млинах, на ману-
фактурах. Роль тяглової сили в господарських процесах виконують
воли, коні, інші свійські тварини. У цей період істотно змінюється
світосприйняття людини, розуміння її місця й ролі в природному
середовищі. Так, в епоху середньовіччя стали з’являтися перші за-
конодавчі акти природоохоронного спрямування, які регулювали
мисливство, оберігали водно-болотяні угіддя, озера, ліси.

Етап індустріального суспільства. Атрибутами нової індустрі-
альної епохи спеціалісти вважають зародження машинного вироб-
ництва, яке спричинило різке зростання обсягів продукції, нових
форм його організації (фабрик, заводів) і зростання рівня життя
та чисельності населення. Свій відлік епоха індустріалізації веде
з другої половини XVIII ст. У цей період зростають обсяги видобут-
ку корисних копалин (вугілля, залізної руди, кольорових металів,
нафти й газу). У місцях промислових розробок виникають фабричні
поселення, формуються промислові центри, транспортні комуніка-
ції і транспортні засоби, що зрештою призводить до формування на
місці природних ландшафтів їхніх модифікацій — антропогенних
ландшафтів. Широке залучення сільськогосподарських машин і ме-
ханізмів сприяло інтенсифікації процесів сільськогосподарського
виробництва. Це зумовило зростання обсягів виробництва продо-
вольства і його здешевлення. Концентрація населення в міських
поселеннях призвела до розвитку масових епідемічних захворю-
вань (грипу, черевного тифу, туберкульозу та ін.). Причиною цього
є погіршення санітарно-гігієнічних умов проживання людей уна-
слідок різноманітних забруднень природного середовища, а також
зростаюча ймовірність поширення захворювань за рахунок час-
тіших контактів між людьми. У ХХ ст. винайдено різноманітні
антибактеріальні та противірусні препарати, розроблено способи
запобігання багатьом інфекціям. Водночас з’явились нові інфек-
ційні захворювання, які є наслідком забрудненого навколишнього
середовища.

Постіндустріальне суспільство. Сучасну епоху характери-
зують як ядерну, космічну, електронну, як етап переходу до ін-
формаційної цивілізації. Це епоха домінування знань, інформації
й переходу до гармонізації суспільства і природи. Фундаменталь-
ною основою нового світогляду є концепція ноосфери як нової ево-
люційної стадії розвитку біосфери й людського суспільства. У но-
осферну епоху людство має знайти спосіб, як відновити екологічну
рівновагу на планеті, реалізувати стратегію безкризового розвитку
суспільства і природи, а людина мусить узяти на себе всю повноту
відповідальності за подальший збалансований розвиток.
З другої половини ХХ ст. науковий світ розробляє низку
підходів до гармонійного співіснування суспільства з природою:
стратегію меж росту, стратегію збалансованого розвитку, стратегію
сталого розвитку.

Урок 3
Тема. Ноосфера. Еволюція уявлень про місце
людини в природі. Історичні етапи
взаємодії суспільства і природи
та їх екологічні особливості.
Масштаби й наслідки антропогенного
впливу на природне середовище
на сучасному етапі
                                                        Практична робота
«Аналіз особливостей історичних етапів
взаємо дії суспільства і природи».
Мета: сформувати уявлення про ноосферу як екологічно стабільне суспільство і необхідну
умову розвитку людства; з’ясувати особливості впливу людського суспільства на
біосферу на різних етапах взаємодії людини і природи; розвивати вміння вста-
новлювати причинно-наслідкові зв’язки, удосконалювати вміння застосовувати
теоретичні знання на практиці; формувати екологічно цілісну орієнтацію в плані
взаємин людини і навколишнього природного середовища.
Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть: дати визначення поняттю «ноосфера»;
назвати та пояснити умови становлення та існування ноосфери; схарактеризувати
історичні етапи взаємодії суспільства і природи та вказати їх екологічні особли-
вості; аналізувати наслідки змін і перетворень природних процесів і компонентів
природи антропогенною діяльністю; дати власну оцінку масштабам і наслідкам
антропогенного впливу на природне середовище на сучасному етапі.
Обладнання та матеріали: портрет В. І. Вернадського, таблиці, схеми на дошці, роздатковий
дидактичний матеріал.
Базові поняття та терміни: біосфера, ноосфера, антропогенний вплив.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Методи навчання: інтерактивні, пояснювально-ілюстративні — бесіда, розповідь; репродуктивні,
частково пошукові, проблемні, творчі.

Структура уроку
I. Організаційний етап . . . . . . . . . . . . . . 1 хв
II. Перевірка домашнього завдання . . . . . . . . . . . . . . 11 хв
III. Актуалізація опорних знань . . . . . 3 хв
IV. Мотивація навчальної діяльності . . 1 хв
V. Вивчення нового матеріалу . . 16 хв
VI. Узагальнення та систематизація знань . . . . . . . . . 10 хв
Практична робота «Аналіз особливостей історичних етапів
взаємодії суспільства і природи»
VII. Підсумки уроку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2 хв
VIII. Домашнє завдання . . 1 хв
Хід уроку
I. Організаційний етап
Перевірка готовності учнів до уроку, налаштування на
робочий лад.
ІІ . Перевірка домашнього завдання
1. В иконання тестових завдань
1. Вперше термін «біосфера» введено:
а) В. І. Вернадським;
б) Е. Геккелем;
в) Е. Зюссом.
2. Вчення про біосферу запропоновано:
а) В. І. Вернадським;
б) Е. Геккелем;
в) Е. Зюссом.
3. Біосфера є результатом взаємодії:
а) живої і неживої матерії;
б) живої матерії й господарської діяльності людей;
в) неживої матерії й космічних випромінювань.
4. Хто з учених уперше запропонував термін «екологія»?
а) В. І. Вернадський;
б) К. Руль;
в) Б. Коммонер;
г) Е. Геккель.
5. Що є основним джерелом енергії біосфери?
а) енергія нафти, вугілля, природного газу;
б) ядерна енергія АЕС;
в) енергія Сонця;
г) енергія ядра Землі.
Правильні відповіді: 1 — В; 2 — А; 3 — А; 4 — Г; 5 — В.
2. Індивідуальне завдання учням
Закінчити схему «Властивості складних систем»:
                                                        Властивості складних систем
                   1                  2                  3                 4                    5                  6

3. В права «Оратори»
У кінці минулого уроку учні об’єднались у групи для того,
щоб працювати над створенням плаката на тему «Ми — створіння
природи і повинні жити в гармонії з нею» та підготувати короткий
захист до нього. Представнику кожної групи необхідно захистити
свій плакат (до 1 хв).
4. Творче завдання
Запропонуйте свої міркування щодо висловлювання видат-
ного російського письменника Л. Толстого: «Питання полягає
в тому, що вважати добробутом — поліпшення шляхів сполучення,
поширення книгодрукування, освітлення вулиць, зведення будин-
ків притулку для бідних чи первісне багатство — ліс, дичину, рибу,
сильний фізичний розвиток, чистоту моралі тощо».
III. Актуалізація опорних знань
 Завдання для учнів
Як би ви могли схарактеризувати сучасний стан біосфери?
Назвіть причини ситуації, що склалася.
ІV. Мотивація навчальної діяльності
 Вступне слово вчителя
Людина
Невидима була в земному стаді.
Суцільний лід, що сунув з полюсів,
Стіснив життя, яке буяло в долах.
Тоді вогонь багаття спалахнув,
Оповістивши звірів про людину.
(М. Волошин)
Природа Землі мільярди років «цілеспрямовано» йшла до
формування якоїсь нової сили, яка була покликана стати своє-
рідним центром управління життям планети. Еволюція земної
природи, історія біосфери сконцентрувалась у людині, у людському
суспільстві. Людина своєю послідовною діяльністю підносить біо-
сферу до нового стану, до нової якості. Багато років тому В. І. Вер-
надський побачив неминучість цього переходу біосфери Землі
в нову якість. Він був глибоко переконаний у всепереможній силі
життя і не допускав думки про те, що Земля коли-небудь огор-
неться некросферою.
Навпаки! Людина прикрасить планету, забезпечить іще біль-
ший її розквіт. Розум захистить природу, візьме її під свій захист.
І новий стан біосфери великий учений назвав ноосферою — сферою
розуму.
Концепцію ноосфери Вернадський сформулював на початку
20-х рр. ХХ ст. Вона — джерело оптимізму і причина великих
дискусій, під час яких її намагаються спростувати за допомогою
конкретних фактів руйнування природи, які й справді змушують
часом думати про нерозумні дії Homo Sapiens. Спробуємо й ми сьо-
годні пірнути в глибини вчення про ноосферу.

V. В ивчення нового матеріалу
1. П оняття про ноосферу
 Розповідь учителя
В. І. Вернадський зазначав, що можливості людини з її ро-
зумом і технікою такі значні, що вона може втручатись у хід
геолого-хімічних процесів Землі і навіть змінювати їх природний
напрямок. Людство має усвідомити свою силу і роль у біосфері,
і тоді настане новий етап її розвитку.
Ноосфера — це етап розвитку біосфери, на якому людина,
свідомо використовуючи свої знання, буде підтримувати існування
біосфери та сприяти її розвитку.
Основні положення вчення В. І. Вернадського про ноосферу
1.Ноосфера —історично останній стан геологічної оболонки біосфери, що перетворюється діяльністю людини
2.Ноосфера -сфера розуму і праці
3.Розвиток ноосфери пов’язаний із розвитком соціально-економічних факторів
4.Зміни біосфери обумовлені як свідомою, так і підсвідомою діяльністю людини.
Обговорення з учнями основних положень учення В. І. Вер-
надського про ноосферу .
Отже, ноосфера — нова, вища стадія еволюції біосфери, яка
пов’язана із виникненням та розвитком у ній людства, яке, пізна-
ючи закони природи та вдосконалюючи техніку, починає впливати
на хід природних та космічних процесів.
 Самостійна робота учнів із таблицею
Розгляньте умови становлення та існування ноосфери (за
В. І. Вернадським), заповніть другу частину таблиці, використову-
ючи позначки «+» або «–», і дайте відповідь на запитання:
• Чи можливе становлення ноосфери на сучасному етапі?
Відповідь обґрунтуйте.
Умови становлення та існування ноосфери за Вернадським                                 Сучасний етап

• Заселення людиною всієї планети
• Різке перетворення засобів зв’язку та обміну між країнами
• Посилення зв’язків, у тому числі й політичних, між усіма країнами Землі
• Початок переважання геологічної ролі людини над іншими геологічними
• процесами, які відбуваються в біосфері
• Розширення меж біосфери та вихід у космос
• Відкриття нових джерел енергії
• Рівність людей усіх рас та релігій
• Збільшення ролі народних мас у вирішенні питань зовнішньої та внутрішньої
• політики
• Свобода наукової думки та наукового пошуку від тиску релігійних,
• філософських і політичних факторів та створення умов, сприятливих
• для вільної наукової думки
• Продумана система народної освіти та зростання благоустрою народу
• Розумне перетворення первісної природи Землі з метою задовольняння
• всіх матеріальних, естетичних та духовних потреб населення
• Виключення війн із життя суспільства

(Обговорення відповідей учнів і формулювання висновку.)

2. Е волюція уявлень про місце людини в природі
Протягом тисячоліть людство робило спроби усвідомити своє
місце в природі, визначити своє ставлення до неї, а також визна-
чити межі свого впливу на навколишній світ. Це знайшло відо-
браження у світогляді, філософії того чи іншого періоду існування
і розвитку людських цивілізацій.
Вправа «Установи відповідність». Учитель пропонує учням
розглянути таблицю «Екологічний світогляд людини за різних ча-
сів» і виправити помилку, тобто встановити відповідність між іс-
торичними етапами та особливостями світоглядів, характерними
для них (таблиця може бути зображена на дошці або на екрані
у вигляді слайда, якщо в школі є мультимедійне обладнання):
Еко логічний світог ляд людини за різних час ів
Історичний етап                                           Світогляд
1. Первісна людина    А. Природа не безмежна і людина — не володар природи
2. Античні часи          Б. Природа як об’єкт необмеженої експансії капіталу та джерело
отримання нових прибутків. Людина — володар природи
3. Середньовіччя         В. Повернення світогляду античних часів
4. Епоха Відродження    Г. Природа — основа небесної Божої благодаті, здатна задоволь-
нити потреби людини
5. Капіталістичний період    Д. Природа — мірило мудрості, вершина доцільності, гармонії
і краси
6. Сучасний період      Е. Навколишній світ — цілісний і є сукупністю істот, споріднених
із людиною. Природа одухотворена, наділена такими самими
властивостями, що й людина
Правильні відповіді: 1 — Е, 2 — Д, 3 — Г, 4 — В, 5 — Б,
6 — А.

Доповідь учня (Випереджувальне завдання)
Масштаби й наслідки антропогенного впливу на природне
середовище на сучасному етапі.
Підведення підсумку вчителем
Сьогодні можна констатувати, що біосфера справді різко змі-
нюється під впливом технологічної діяльності людини, дедалі біль-
ше замінюється техносферою, у якій дехто з учених іще недавно
схильний був убачати початок формування ноосфери, передбачуваної
В. І. Вернадським. Проте сьогодні стало ясно, що наступ тех-
носфери супроводжується такими змінами природного середовища,
які вже почали загрожувати самому існуванню людини на Землі.
Відбувається прискорене руйнування основних, життєво важливих
частин біосфери, яке прогресує й уже здатне призвести до її повної
деградації й загибелі, що автоматично означає загибель людства,
оскільки люди не можуть існувати в іншому середовищі, ніж те,
у якому вони з’явилися та існували. Отже, дедалі активніше руха-
ючи вперед «технічний прогрес», людство лише погіршує загальну
ситуацію в біосфері й своє власне становище в ній.
У результаті тривалого антропогенного впливу на природне
середовище сталися такі глобальні зміни природних процесів і ком-
понентів природи:
• порушення теплового балансу планети;
• зміна ланок колообігу речовин і енергії;
• забруднення навколишнього середовища;
• деградація компонентів природи;
• формування антропогенних модифікацій ландшафтів.
Усі ці зміни природних процесів і компонентів природи ми
будемо розглядати, починаючи з наступного уроку.
VI. У загальнення та систематизація знань
Практична робота
А наліз особливостей історичних етапів взаємо дії
суспільства і природи
1. Прочитайте текст підручника або додатковий теоретичний
матеріал за темою «Історичні етапи взаємодії суспільства
й природи та їх екологічні особливості».
2. Заповніть таблицю.
Особ ливост і вза ємод ії людс ького сусп ільства і природ и
№ з/п    Назва історичного етапу       Тривалість етапу          Масштаби й  характервпливу               людини на природу.

 3. Сформулюйте висновок. Дайте відповіді на запитання:
а) Який історичний етап відзначився значним впливом лю-
дини на природу? Із чим це пов’язано?
50
б) Як ви розумієте слова В. Вернадського: «У геологічній
історії біосфери перед людиною відкривається величезне
майбутнє, якщо вона зрозуміє це і не буде застосовувати
свій розум для самознищення»? Наведіть приклади вико-
ристання людством свого розуму для самознищення.
VII. Підсумки уроку 
Розповідь учителя
Сьогодні на уроці ми дійшли висновку, що розвиток люд-
ського суспільства неможливий без взаємодії з довкіллям. Люди
перетворюють природу, отримуючи від неї все необхідне для жит-
тя — енергію, продукти харчування, різні матеріали. Природа за-
довольняє й естетичні потреби людини. Але цей процес може по-
вернутися для людства зовсім іншим боком. Добробут і комфорт
можуть стати небезпечною ілюзією, якщо не потурбуватися про
збереження нашої біосфери. А для цього необхідна екологічна гра-
мотність і культура.
Заповідь, якою повинні користуватися всі люди, сформульо-
вана в казці А. Сент-Екзюпері: «Є таке тверде правило: уранці
встав, умився, привів себе в порядок — і одразу приведи в порядок
свою планету».
Сподіваюся, що відтепер ви будете завжди дотримуватися
цього золотого правила.
VIII. Домашнє завдання
Прочитати відповідний параграф підручника, виконати
письмове завдання.
Екологічна задача: Туристична група зупинилася на ніч. Як
організувати зупинку, щоб негативний вплив на навколишню при-
роду був мінімальним?
Підготувати доповідь на тему «Діоксини».

Урок 2*
Тема. Властивості складних систем.
Біосфера, основні положення вчення
В. І. Вернадського про біосферу.
Еволюція уявлень про роль і місце
природи в житті суспільства.

Мета: сформувати поняття про властивості складних систем, поглибити знання учнів про
біосферу як оболонку Землі; розглянути роль живої природи в організації біосфе-
ри та визначити місце природи в житті суспільства; розвивати логічне мислення,
пізнавальний інтерес, уміння працювати з додатковою літературою; виховувати
почуття відповідальності перед майбутніми поколіннями за свої дії.

Обладнання та матеріали: таблиця «Біосфера та її межі», схеми, малюнки, портрет В. І. Вернад-
ського, презентації учнів, ноутбук, проектор, екран (за наявністю).
Базові поняття та терміни: біосфера, межі біосфери, жива речовина, озоновий екран, атмосфера,
гідросфера, літосфера, стратосфера, тропосфера.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Форма уроку: урок-турнір.
                                                Структура уроку
I. Організаційний етап уроку . . 1 хв
II. Мотивація навчальної діяльності . . . 2 хв
III. Організаційний етап турніру . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5 хв
IV. Проведення турніру . . . . . . . . . 33 хв
V. Підсумки уроку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 хв
VI. Домашнє завдання . . . . . . . . . . . . . . . 1 хв
                                                    Хід уроку
I. Організаційний етап уроку
Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку.
II. Мотивація навчальної діяльності
 Розповідь учителя
Ми не успадкували Землю у наших батьків —
Ми взяли її в борг у наших дітей.
(В. І. Вернадський)
Вивчення про біосферу стало особливо актуальним у зв’язку
з посиленням дії людини на природу. Науково-технічний прогрес  становить небезпеку для біосфери. Забруднювачі антропогенного
характеру бумерангом повертаються до людини, спричиняючи по-
гіршення здоров’я. Що таке біосфера? Яка її структура, ієрархічна
будова, межі? Який внесок зробив В. І. Вернадський у розвиток
учення про біосферу? На ці та інші запитання ми знайдемо від-
повіді під час екологічного турніру.

I. Організаційний етап турніру
1. За певний час до проведення уроку-турніру формуються ко-
манди, обираються капітани, визначаються назви команд та
їхні девізи. Розподіляються ролі учасників: доповідачі, рецен-
зенти, опоненти. Команди отримують теми доповідей, список
літератури. Учасники турніру готують виступи тривалістю до
5 хв і добирають запитання до кожної доповіді.
2. Формується журі турніру, учасники ознайомлюються з його
складом.
3. Регламент:
• Тривалість доповіді — до 5 хв.
• Відповіді на запитання опонентів — до 3 хв.
• Рецензія діяльності доповідачів та опонентів — до 3 хв.
4. Шкала оцінювання — 12-бальна система.
5. Ролі команд під час турніру:
Доповідач — викладає суть теми, акцентуючи увагу на осно-
вних біологічних ідеях та висновках. При цьому бажане викорис-
тання ілюстративних матеріалів (таблиць, графічних зображень,
комп’ютерних презентацій тощо) для кращого представлення влас-
ного бачення суті проблеми, викладеної в запитанні. Доповідає
один або два учасники команди.
Опонент (один учасник команди) — критично аналізує до-
повідь, указує на позитивні моменти доповіді, але передусім на
помилки та недоліки. Виступ опонента не повинен зводитися до
викладення власного варіанта розв’язання завдання. Опоненти ма-
ють право ставити доповідачам три запитання:
• на розуміння змісту доповіді;
• на з’ясування ставлення доповідачів до змісту;
• запитання-«пастка».
Рецензент (один учасник команди) — дає загальну оцінку ви-
ступу доповідача, об’єктивності виступу опонента, суттєвості запи-
тань і відповідей та коректності поведінки доповідача та опонента
в ході дискусії. Рецензування не повинно дублювати опонування.
Рецензент дає оцінку виступу доповідача у випадку, якщо вона не співпадає з оцінкою опонента або якщо опонент не помітив не-
точностей та суттєвих недоліків у доповіді.
6. Результати участі в турнірі заносяться до залікової картки команд:

Назва команди                      І етап                     ІІ етап                   ІІІ етап                    Підсумки
                                        роль    бали            роль      бали          роль         бали
                                Доповідач                Опонент                 Рецензент
                                Опонент                  Рецензент              Доповідач
                                Рецензент               Доповідач               Опонент

IV. П роведення турніру
Теми доповідей:
1. Життєвий шлях та наукова діяльність В. І. Вернадського.
2. В чення Вернадського про біосферу.
3. Е волюція уявлень про роль і місце природи в житті людини.
Турнір розпочинається з конкурсу капітанів, яким пропону-
ється відповісти на нескладні запитання.
Наприклад:
Що було б на Землі, якби не було атмосфери? (Температура
повітря коливалась би в межах +200… –200 °С.)
На якій глибині не відчуваються добові та сезонні коливання
температури? (2 м.)
Які організми трапляються на висоті понад 20 км над по-
верхнею Землі? (Спори бактерій і грибів.)
Правильна відповідь надає право капітанові вибрати тему
доповіді й визначити порядок виступів доповідача, опонентів і ре-
цензентів.
Під час виступу доповідач може використовувати презентації,
які команди підготували заздалегідь.
                                                                   І етап
Доповідь
Життєвий шлях та наукова діяльність В. І. Вернадського
Вернадський Володимир Іванович — український радянський
філософ, природознавець, мислитель, засновник геохімії, біогеохімії
та радіогеології, космізму. Академік Петербурзької АН (з 1912 р.),
професор Московського університету. Один із засновників Україн-
ської Академії наук; став дійсним членом АН України та її пер-
шим президентом (з 1919 р.). Засновник першої наукової бібліотеки
в Україні (тепер носить його ім’я). З 1921 р. знову в Росії.
Збагатив науку глибокими ідеями, що лягли в основу нових провідних на-
прямків сучасної мінералогії, геології, гідрогеології, визначив роль
організмів у геохімічних процесах. Для його діяльності характерні
широта інтересів, постановка кардинальних наукових проблем, на-
укове передбачення. Організатор та директор Радієвого інституту
(1922–1939 рр.), Біохімічної лабораторії (з 1929 р.; зараз Інсти-
тут геохімії та аналітичної хімії АН СРСР ім. В. І. Вернадського).
Володимир Вернадський народився 28 лютого (12 березня за
новим стилем) 1863 р. в Санкт-Петербурзі в сім’ї економіста Івана
Васильовича Вернадського.
Дитячі роки (1868–1875 рр.) провів в Україні — у Полтаві
й у Харкові; ще хлопчиною бував у Києві, жив у будинку в Лип-
ках, де мешкала й померла його бабуся — В. Константинович.
У 1873 р. Володимир Вернадський поступив до першого класу Хар-
ківської гімназії, де провчився три роки.
У дитинстві величезний вплив на його розвиток мав батько,
який дуже ретельно й послідовно займався вихованням і освітою
свого сина. Саме він прищепив Володимиру інтерес і любов до
українського народу, його історії та культури. Майбутній учений
згадував, що перед переїздом із Харкова до Петербурга вони з бать-
ком були за кордоном і в Мілані в газеті Петра Лаврова «Вперед»
прочитали про циркуляр, що забороняв у Росії друкувати україн-
ською мовою.
Рід Вернадських має глибокі українські корені. Його предок
Верна під час визвольної війни українського народу 1648–
1654 рр. виступав на боці козаків, діти служили в козацтві старши-
нами. Дворянство вислужив дід Василь, який відтоді став писатися
Вернадським.
Батько Володимира, Іван Васильович, народився в Києві, очо-
лював кафедру в Київському університеті, з переїздом до Москви
очолив кафедру в Московському університеті. Через чотири роки
після народження Володимира батьки переїхали в Харків. Сім’я
відвідувала родичів на Полтавщині. Провів одне літо Володимир
і в садибі українського письменника Квітки-Основ’яненка. Читання
творів українських письменників, знайомство з побутом українців,
мабуть, і дали привід відгукнутися про циркуляр, який забороняв
у Росії друкування українською мовою, такими словами: «Що це
значить? Як це і для чого?» З наукових джерел відомо, що молодий
Вернадський був небайдужий до історії України.
Зокрема, читав і польські книги про історію України, напи-
сав навіть статтю «Угорська Русь з 1848 р.». Під впливом батька
Володимир віддав перевагу природознавству (що й стало приводом
для вступу на фізико-математичний факультет).
У 1886 р. Володимир Вернадський одружується з Наталією
Єгорівною Старицькою, з якою познайомився ще в 1885 р. 1887 р.
у Вернадських народився син Георгій (який пізніше став професо-
ром російської історії Єльського університету в США). У ті ж роки
Володимир Вернадський їде на два роки в закордонне відряджен-
ня (Італія, Німеччина, Франція, Англія, Швейцарія). Він працює
в хімічних і кристалографічних лабораторіях, здійснює геологічні
експедиції, знайомиться з новітньою науковою та філософською лі-
тературою, бере участь у Лондонському геологічному конгресі, стає
членом-кореспондентом Британської асоціації наук. Після захис-
ту докторської дисертації в 1897 р. Вернадський стає професором
Московського університету. 1898 р. у Вернадських народжується
донька Ніна (згодом вона стане лікарем-психіатром). У 1917–
1921 рр. працював в Україні, організував і очолив Українську
Академію наук, став почесним академіком ряду зарубіжних ака-
демій.
Наукові праці Вернадського присвячені дослідженням хіміч-
ного складу земної кори, атмосфери, гідросфери, міграції хімічних
елементів у земній корі, ролі і значенню радіоактивних елементів
у її еволюції. Творець науки біогеохімії, засновник вітчизняної
школи геохіміків, основоположник учення про біосферу та ноосферу,
історик науки, філософ, натураліст. Член ЦК партії кадетів,
член Тимчасового уряду Росії в ранзі товариша міністра, голова
комісії Міністерства освіти та мистецтв уряду Української держави
за часів гетьмана Скоропадського. Помер 6 січня 1945 року від
крововиливу в мозок.
Приклади запитань доповідачеві
• Де поховано І. В. Вернадського?
• Як ушановують ім’я вченого в Україні?
• Назвіть праці В. І. Вернадського. («Біосфера», «Жива речовина
», «Хімічна будова біосфери Землі та її оточення»,
«Декілька слів про ноосферу»).
• У скільки років В. І. Вернадський став професором Мос-
ковського університету? (У 35 років.)
Виступ рецензентів.

                                                                   ІІ етап
Доповідь
Вчення Вернадського про біосферу
Сучасне вчення про біосферу створив і розвинув В. І. Вер-
надський (1863–1945 рр.). Його творчому генієві були притаманні
не тільки глобальність мислення, а й вихід за рамки експеримен-
тальної науки.
Президент Української академії наук, академік
Петербурзької АН, а потім AH CPCP, член численних іноземних академій, непересічний природознавець-мислитель залишив нам
цілісне бачення світу і завдань людини як на Землі, так і у Всесвіті.
Його методологія вирізнялася вражаючою широтою підходу
до проблем людства. Він закликав і інших учених не лише порів-
нювати науковий світогляд різних епох, а й вивчати структуру на-
уки разом з іншими формами суспільної свідомості — філософії,
релігії, мистецтва, навіть із матеріальною практикою й соціальни-
ми умовами життя населення тієї епохи. Мислитель написав блис-
кучі статті про творчість Ломоносова, Канта, а в наукових працях
цитував найвидатніших учених світу. Науковий метод розглядався
ним як важливий, але не єдиний метод пізнання реальності.
В. І. Вернадський створив цілий комплекс наук про Зем-
лю — від генетичної мінералогії до біохімії, радіології, учення про
біосферу.
Він принципово відкинув старий біологічний підхід — дослід-
ження окремо того чи іншого живого організму, а висунув на перше
місце поняття життя як організованої сукупності живої речовини.
Вчений підкреслював, що речовина планети (а також і Космосу)
утворюється в кругообігу «мертве — живе — мертве», що «біоген-
ні породи» (тобто створені живою речовиною) становлять значну
частину її (біосфери) маси, «…йдуть далеко за межі біосфери <…>
вони перетворюються, втрачаючи всякі сліди життя, на гранітну
оболонку». «Геохімія доводить неминучість живої речовини для
цього кругообігу всіх елементів і тим ставить на науковий ґрунт
питання про космічність живої речовини»,— писав він у моногра-
фії «Жива речовина», стверджуючи, що життя — така ж вічна
складова буття, як матерія та енергія. В. І. Вернадський відніс до
біосфери ширші шари земних оболонок, де не тільки мешкають
живі організми, а й перебувають речовини, створені в минулому
живою матерією (торф, кам’яне вугілля, осадові породи тощо).
Він розглядав біосферу не просто як просторову категорію, а як
складну єдину систему — оболонку, в якій живі істоти перебувають
у складній взаємодії як із неживою природою (повітрям, водою,
сонячною енергією), так і між собою, і цим визначають хімічний
стан зовнішньої кори нашої планети. Мислитель визначив межі
біосфери, указавши, що до неї входить уся гідросфера Землі, вер-
хня частина літосфери до глибини 2–3 км, де ще є живі бактерії,
і нижня частина атмосфери. Він розглядав біосферу як зону перетво-
рення космічної енергії трансформаторами, що в ній розташовують-
ся. Багато уваги у своїх працях В. І. Вернадський приділяв зеленій
речовині рослин, тобто хлорофілу, оскільки лише він здатний кристалізувати променисту енергію Сонця та з її допомогою створювати
первинні органічні сполуки з вуглекислого газу, повітря і водних
розчинів. Розглядаючи обсяг і енергетичні коефіцієнти різних груп
рослинності, учений дійшов висновку, що головними трансформа-
торами сонячної енергії в хімічну енергію біосфери є одноклітинні
зелені водорості океану, що дуже швидко розмножуються. Значну
роль у цьому процесі відіграють також ліси тропічного поясу. Ось
чому інтенсивне вирубування тропічних лісів у Південній Америці,
Африці та Індонезії, забруднення океану, що пригнічує ріст водо-
ростей, є вкрай несприятливими факторами, що порушують еко-
логічну рівновагу біосфери. Наприкінці XX ст. В. І. Вернадський
узагальнив і поширив проблему простору — часу на простір і час
живої матерії: «…повертаючись до живої речовини, ми базуватиме-
мося на тому, що в ньому — в його прояві взагалі — час і простір
невіддільні». Мислитель підходив до дослідження простору — часу
як до явища, яке має будову, тобто структуру, підкреслюючи, що
це явище не тільки структурно, а й фізично володіє різними ста-
нами. Він наполягав на значних відмінностях, які існують між
часом, що вимірюється всередині живих організмів, і часом «кос-
ної» (неживої) матерії. Позаяк існує різниця симетрії простору
в просторі — часі живої та «косної» речовини, необхідно розрізня-
ти й відокремлювати час життя від планетного часу.
Упродовж десятків років учений досліджував роль людини в пе-
ребудові поверхні Землі. Вивчаючи мінералогію, він зацікавився
масштабами технічної діяльності людства в царині видобування
з надр Землі різних мінералів і руд, їх переробки, отримання лю-
диною нових, невідомих у природі в самородному вигляді металів
і хімічних сполук. Він дійшов висновку, що масштаби людської
діяльності зростають і їх можна порівняти з масштабами природ-
них геологічних явищ. Уже в ранніх працях В. І. Вернадський
писав, що технічна діяльність людства є процесом, накладеним на
природні процеси, тому він чужий їм і протиприродний. Згодом
мислитель стверджував, що еволюційна поява людини і розвиток
наукової думки — це також природний процес, як усе в навколиш-
ньому світі. А звідси — його висновок про те, що наукова думка
людства має розвиватися відповідно до законів природи, а не про-
тиставляючи себе їм.
Приклади запитань доповідачеві
• Коли була написана робота В. І. Вернадського «Біосфера»?
(У 1926 році.)
• Засновником якої науки був В. І. Вернадський? (Біогеохімії.)
• Що, на думку В. І. Вернадського, є головними трансфор-
маторами сонячної енергії в хімічну енергію біосфери?
(Одноклітинні зелені водорості океану, що дуже швидко
розмножуються, та ліси тропічного поясу.)
Виступ рецензентів.

                                                                  ІІІ етап
Доповідь
Еволюція уявлень про роль
і місце природи в житті людини
Еволюцію і розвиток природи Землі вчені поділяють на два
етапи: перший — до появи в природі людини і другий етап — сус-
пільного розвитку. Нас сьогодні цікавитиме другий етап, адже вар-
то усвідомити роль і місце природи в житті суспільства. Природа
функціонує повноцінно з належними їй еволюційними змінами.
Близько 3,5 млрд років триває еволюція природних систем, їхнє
ускладнення й удосконалення. Одним із головних чинників при-
родних перебудов ландшафтів є глобальні кліматичні зміни, що
спричиняли чергування періодів материкового зледеніння з між-
льодовиковими епохами. Накопичення мас льоду зумовило зни-
ження рівня Світового океану, збільшення площі суходолу і як
наслідок — глобальне похолодання і сухість клімату.
Епоха збиральництва і мисливства. З появою перших лю-
диноподібних істот декілька мільйонів років тому простежувалась
їхня особлива залежність від природи. Гармонійне співіснування
людини в процесі зародження людської цивілізації, відсутність
негативного впливу на природу, невтручання в природні процеси
пояснюється значною залежністю первісної людини від природних
благ. Збиральництво і мисливство, які впливали на стан окремих
компонентів природних геосистем, на ранніх стадіях не призво-
дили до змін природних процесів і більшості природних компо-
нентів. Примітивні знаряддя праці та полювання не давали змоги
окремим особинам упевнено й безпечно почуватись у природному
середовищі. Це один із важливих чинників общинного способу
життя первісних людей. Попри те, що первісна людина впливала
на чисельність, ареали поширення окремих видів тварин і рослин,
забруднювала продуктами життєдіяльності місця свого мешкання,
загалом її відносини з природою були гармонійними. Первісна лю-
дина сприймала світ, відчуваючи себе частиною природи.
Епоха аграрної культури. Вона позначилася поступовим пере-
ходом людини до осілого способу життя, заселенням і освоєнням
нових територій, прирученням диких тварин і введенням у куль-
туру дикорослої флори. Розвиток землеробства і скотарства в епоху
аграрної культури (близько 8 тис. років тому) спричинив істотні
зміни в природних ландшафтах. Вирубування лісів, спалювання
лучно-степових ділянок, примітивне оброблення ґрунту, масове
випасання тварин призвели до значної руйнації таких природних
компонентів, як рослинний і тваринний світ, ґрунтовий покрив,
поверхневі води, а також до істотних змін процесів колообігу, ре-
човинообігу й енергообігу в ландшафтах. Щоразу більше відновних
природних ресурсів, які люди залучили до господарського викорис-
тання, зазнавали в цей період змін і порушень.
Епоха індустріального виробництва. У цю епоху роль природ-
них ресурсів стає особливо важливою в житті суспільства, оскільки
вони безпосередньо залучаються до виробничих процесів. Збільши-
лось використання мінеральних ресурсів літосфери, які відносять
до категорії невідновних. Використання недосконалих технологіч-
них процесів у виробництві призвело до забруднення навколиш-
нього середовища, розсіювання в природі тих хімічних елементів
і сполук, які раніше перебували у стадії відносного спокою. Зміни
природного середовища стали ще масштабнішими і глибшими. На
місці природних ландшафтів стали формуватись ландшафти антропогенні,
рушійною силою розвитку яких є людська діяльність.
Поверхневе пізнання законів розвитку природи й недооцінка її ролі
в житті суспільства призвели до загострення стосунків людини
з природою, до появи кризових явищ у взаємовідносинах. Людство
сповідувало підхід господаря природи, яка дана йому задля задо-
волення власних потреб.
Епоха постіндустріального суспільства. Ця епоха характери-
зується надприродними масштабами споживання ресурсів Землі.
У господарській сфері щороку використовується понад 3,5 трлн т
водних, повітряних, біологічних, мінеральних ресурсів, значна час-
тина яких потрапляє у відходи через украй неефективні технології
виробництва. Істотно змінюється геохімічна ситуація на планеті
та її основних регіонах унаслідок використання людиною нових
хімічних елементів із земної кори (89 проти 19 за античних часів).
Фактично на планеті не залишилось неосвоєних і незаселених тери-
торій. Стрімке зростання чисельності населення в ХХ — на початку
ХХІ ст. призвело до дефіциту ще й просторових ресурсів, особливо
в урбанізованих районах. Густота населення в житлових мікрора-
йонах великих міст уже сьогодні досягає 10 000 осіб/км2. А це,
у свою чергу, спричиняє відчуття несвободи, стимулює стресові
ситуації. Забруднення й деградація природних ландшафтів іс-
тотно погіршили якість природних умов життєдіяльності людей,
що простежується в зростанні їхньої захворюваності. Збудниками
більшості хвороб є нечистоти й геохімічні аномалії — продукти
техногенезу. Наявність гострих протиріч у результаті тривалих
протистоянь із природою породили дефіцит «чистої» природи,
який нині змушує людей замислитися над майбутнім, вести по-
шук гармонійного й безконфліктного взаєморозвитку з природою.
Порушення природних процесів і деградація природи призвели до
глобальних змін клімату на планеті, непередбачуваності кліматич-
них змін і активізації природних стихійних процесів.
Приклади запитань доповідачеві
• Для якої епохи характерно виникнення явища парникового
ефекту, поява озонової діри та кислотних дощів? (Постіндустріальної.)
• Якими були відносини між природою і первісною люди-
ною? (Гармонійними.)
• Які негативні наслідки має діяльність людини для біосфери?
Виступ рецензентів.

V. Підсумки уроку
Заключне слово вчителя: Отже, біосфера — грандіоз-
на система всієї живої речовини й колообігів хімічних елементів
на Землі, яка є енергетично відкритою системою, оскільки до неї
ззовні постійно вливається потік сонячної енергії.
Члени журі підводять підсумки турніру, оголошують переможців.
VІ. Домашнє завдання
1. Прочитати відповідний параграф підручника.
2. Робота в групах: намалювати плакат на тему «Ми — створін-
ня природи і повинні жити в гармонії з нею» та підготувати
короткий захист до нього.
3. Підготувати повідомлення «Масштаби й наслідки антропогенного
впливу на природне середовище на сучасному етапі».

Додатковий матеріал для вчителя
Біосфера та її межі
Біосфера охоплює три геологічні сфери:
1. Атмосфера є зовнішньою газовою оболонкою Землі, що
сягає від її поверхні в космічний простір приблизно на 3000 км.
Верхня межа біосфери в атмосфері, на думку одних учених,
проходить на висоті вершин Гімалаїв (10 км над рівнем моря),
на думку інших — досягає нижніх шарів стратосфери (30 км над
рівнем моря), де ще трапляються в досить великій кількості спо-
ри й навіть клітини бактерій, грибів і деяких водоростей. Іноді
верхньою межею біосфери вважають озоновий шар (25–30 км над
поверхнею планети).
Функції атмосфери:
1. Захисна — захищає живі організми від згубного впливу
космічних випромінювань (озоновий шар) та ударів метеоритів.
2. Регулююча (кліматорегулююча) — регулює основні клі-
матичні параметри: температуру, вологість, тиск, швидкість і на-
прям вітру, забезпечує фотосинтез та обмін речовин, енергії й ін-
формації.
3. Спричиняє ряд складних екзогенних процесів (вивітрюван-
ня гірських порід, діяльність природних вод, мерзлоти, льодовиків
тощо).
4. Є середовищем життя.
Шари атмосфери (починаючи від поверхні землі):
1) тропосфера (до висоти 18 км) — тут зосереджено 90 %
маси повітря;
2) стратосфера (до 50 км) містить озоновий шар;
3) мезосфера (до 80 км);
4) термосфера (1000 км);
5) екзосфера (1900 км);
6) геокорона (умовно до 20 000 км);
7) далі атмосфера поступово переходить у міжпланетний кос-
мічний вакуум.
Домінуючі елементи хімічного складу атмосфери: N2 (78 %),
O2 (21 %), CO2 (0,03 %).
2. Гідросфера — це водна сфера нашої планети, сукупність
океанів, морів, вод континентів, льодовикових покривів. Запаси
води на Землі величезні — 1,46 · 109 км3, тобто 0,025 % усієї
маси Землі. Проте абсолютна більшість цієї колосальної маси — це
гірко-солона морська вода, непридатна для пиття та технологічного
використання. Прісна вода на планеті становить лише 2 % від її
загальної кількості, причому 85 % її зосереджено в льодовикових
щитах Ґренландії й Антарктиди, айсбергах і гірських льодовиках.
Лише близько 1 % прісної води — це річки, прісноводні озера
й деяка частина підземних вод; саме ці джерела й використову-
ються людством для його потреб.
Межі біосфери в гідросфері окреслені чітко: біосфера охоплює
всю гідросферу, у тому числі найбільші океанічні западини до
11 км, де існує значна кількість глибоководних видів.
Вода виконує дуже важливі екологічні функції:
1) це головна складова частина всіх живих організмів (тіло
людини, наприклад, на 70 % складається з води, а такі організми,
як медуза чи огірок, містять у собі від 98 до 99 % води);
2) основний механізм здійснення взаємозв’язків усіх процесів
у екосистемах (обмін речовин, тепла, ріст біомаси);
3) головний агент-переносник глобальних біоенергетичних
екологічних циклів;
4) води Світового океану є основним кліматотвірним факто-
ром, основним акумулятором сонячної енергії і «кухнею» погоди
для всієї планети;
5) один із найважливіших видів мінеральної сировини, голо-
вний природний ресурс споживання людства (людство використовує
її в тисячу разів більше, ніж нафти чи вугілля).
Величезну роль відіграє гідросфера у формуванні поверхні
Землі, її ландшафтів, у розвитку екзогенних процесів (вивітрю-
вання гірських порід, ерозії, карсту тощо), у переносі хімічних
речовин — забруднювачів довкілля.
Домінуючі елементи хімічного складу гідросфери: Na+, Mg2+,
Ca2+, Cl–, S, C.
3. Літосфера — це зовнішня тверда оболонка Землі, що
включає всю земну кору й частину верхньої мантії Землі й скла-
дається з осадових, вулканічних і метаморфічних порід.
Деякі дослідники вважають нижньою межею біосфери в лі-
тосфері глибини, на яких температура літосфери починає переви-
щувати 1000 °С: близько 10 км на рівнинах і 7–8 км у горах.
Екологічне значення літосфери:
1. На її поверхні живе більшість рослинних і тваринних ор-
ганізмів, у тому числі й людина.
2. Верхня тонка оболонка літосфери на материках — це ґрун-
ти, що забезпечують умови життя для рослин і є основною умовою
для отримання продуктів харчування людей.
3. Є джерелом отримання корисних копалин — енергетичної
сировини, руд металів, мінеральних добрив, будівельних матеріалів
тощо.
4. У межах літосфери періодично відбувались і відбуваються
екологічні катаклізми (виверження вулканів, землетруси, зсуви,
селі, обвали, ерозія земної поверхні), які мають величезне значення
для формування екологічної ситуації на певних ділянках планети,
а іноді призводять до глобальних екологічних катастроф.
Домінуючі елементи хімічного складу літосфери: O, Si, Al,
Fe, Ca, Mg, Na, K.