Урок 12
Тема. Збалансованість між біологічною
продуктивністю і споживанням
біологічної продукції. Поняття
«невиснажливого природокористування».
Досягнення балансу між основними
сферами господарської діяльності.
Практична робота «Існуюча й оптимальна
структура природокористування в Україні»
Мета: поширити знання учнів про біологічну продуктивність, розкрити поняття «неви-
снажливого природокористування», сформувати уявлення про збалансованість
між біологічною продуктивністю і споживанням біологічної продукції, підвести до
висновку про необхідність збалансованого розвитку як гаранта невиснажливого
природокористування; розвивати вміння висловлювати свою думку, формувати
вміння і навички роботи з роздатковим матеріалом, схемами; формувати еколо-
гічну культуру.
Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть: дати визначення поняттю «невиснаж-
ливе природокористування»; пояснити важливість збалансованості між біоло-
гічною продуктивністю і споживанням біологічної продукції; навести приклади,
які демонструють негативні наслідки порушення балансу між біопродуктивністю
та біоспоживанням; аналізувати модель збалансованого природокористування
з екологічної точки зору.
Обладнання та матеріали: схеми, роздатковий матеріал, дидактичні картки.
Базові поняття та терміни: збалансованість, біологічна продуктивність, біологічна продукція,
невиснажливе природокористування, структура природокористування, раціональне
природокористування, нераціональне природокористування.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Методи навчання: інтерактивні, пояснювально-ілюстративні — бесіда, розповідь; репродуктивні,
частково пошукові, проблемні, творчі.
Структура уроку
I. Організаційний етап . . . . . . . . . . . . . 1 хв
II. Перевірка домашнього завдання . . . . . . . . 9 хв
III. Актуалізація опорних знань . . . . . . . . 3 хв
IV. Мотивація навчальної діяльності . . . . 1 хв
V. Вивчення нового матеріалу . . . . . . . . . . . . . . . 17 хв
VI. Узагальнення та систематизація знань . . . . . . . . . . 10 хв
Практична робота «Існуюча й оптимальна структура
природокористування в Україні»
VII. Підсумки уроку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 хв
VIII. Домашнє завдання . . . . . . . . . 1 хв
Хід уроку
I. Організаційний етап
Перевірка готовності учнів до уроку, налаштування на
робочий настрій.
ІІ . П еревірка дом ашнього завдання
1. В права «Екологічна естафета»
Проводиться серед учнів кожного ряду. Учитель роздає учням
перших парт дидактичні картки із короткими запитаннями, вони
відповідають і передають далі.
2. Індивідуальне опитування
• У чому полягає суть «Програми дій людства у ХХІ ст.»,
прийнятої на конференції в Ріо-де-Жанейро 1992 р.?
• Чому необхідно дотримуватись збалансованого розвитку?
3. Перевірка письмового домашнього завдання (п’ятихвилинне
есе на тему: «Що ми охороняємо — природу чи власне життя?»)
Визначення найкращого твору.
III. А ктуалізація опорних знань
Бесіда
1. Що таке баланс? (Баланс — кількісне співвідношення між
елементами системи, що визначає збереження її якісних характеристик.)
2. Що означає поняття «збалансованість»? (Пропорційність.)
3. Пригадайте з курсу географії, що означає поняття «біологіч-
на продуктивність». (Біологічна продуктивність — це здатність
природних угруповань або окремих їх компонентів підтримувати
певну швидкість відтворення живих організмів,
які входять до її складу.)
IV. Мотивація навчальної діяльності
Розповідь учителя
Стосунки людини з природою нагадують третій закон Нью-
тона, який звучить так: «Сила дії дорівнює силі протидії». Якщо
такої рівноваги нема, то система почне прискорено рухатися і, за-
звичай, у небажаний бік. Погіршення природних умов може зни-
щити людину, якщо та не має необхідної опірності, і навпаки,
людина може нашкодити природі так, що природа буде відновлюва-
тись кілька людських поколінь. Отож, коли нема гармонії, балансу
в стосунках людини з природою, то зле може бути або природі,
або людині, рідше обом контрагентам одразу. Як цей процес по-
передити, ми і розглянемо сьогодні на уроці. (Вчитель оголошує
тему і мету уроку.)
V. Вивчення нового матеріалу
1. З балансованість між біологічною продуктивністю
і споживанням біологічної продукції
Самостійна робота зі «Шпаргалкою для учнів»
Під час роботи з текстом учні використовують метод «По-
значки». На полях біля тексту вони ставлять олівцем позначки:
«+» — це я знав; «–» — це я не знав, але зрозумів; «?» — це я
не зрозумів. Після самостійного опрацювання — обговорення за-
питань, які виникли в учнів.
«Шпаргалка для учнів»
(Цю інформацію можна розмножити і роздати дітям для
роботи на уроці та самопідготовки вдома. ЇЇ розміщено у зручному
для копіювання форматі на с. 206.)
Збалансованість між біологічною продуктивністю
і споживанням біологічної продукції
Успішне подолання антагонізму, що складається між технологією
й природою, вимагає точних знань про всі ланцюги екзогенних процесів.
Тільки на цій основі можна достатньо надійно передбачити можливі на-
слідки господарської діяльності людей і розробити заходи, що знижують
негативний вплив процесів техногенезу. Збалансування природокористу-
вання потребує запровадження невиснажливих режимів природокористу-
вання і дотримання низки балансів, найважливішим серед яких є баланс
між біологічною продуктивністю природних систем і споживанням біоло-
гічної продукції.
Процес продукування живої речовини, що здійснюється в ході
живлення, є головною екосистемною функцією життя, її називають біо-
логічною продуктивністю. У біологічній продуктивності беруть участь усі
живі організми, і цим вони здійснюють свій внесок у підтримку існування
біосфери. Мірою біологічної продуктивності служить величина продукції
(біомаси), яка створюється за одиницю часу. В екології розрізняють пер-
винну та вторинну продукцію. Первинна продукція — це частина живої
речовини, яка створюється завдяки діяльності організмів з автотрофним
типом живлення. Вторинна продукція складається з органічних речовин,
які утворюються при гетеротрофному типі харчування. Вторинна продукція
завжди нижча, ніж первинна, оскільки, по-перше, не вся первинна продук-
ція споживається гетеротрофними організмами, частина її накопичується
у ґрунті у формі гумусу (до речі, кам’яне вугілля — це також залишок
мінералізованої біомаси, яка створена автотрофними організмами), і, по-
друге, гетеротрофи не можуть забезпечити 100 % перетворення первинної
продукції у вторинну.
Величина первинної біологічної продукції, яку забезпечують угрупо-
вання живих організмів, змінюється територіально. Залежно від потужності
синтезу об’єму первинної біологічної продукції виділяють такі угруповання:
мінімальну первинну біологічну продукцію дають степові угруповання —
6,00 т/га на рік і агроценози — 6,50 т/га на рік; максимальну — широко-
листяні ліси — 12,00 т/га на рік. Частка нешкідливого споживання стано-
вить 10 % від фактичної сумарної величини біопродуктивності.
Потреби населення починають випереджати можливості зростання
продуктивності біологічних систем. Наприклад, ріст середньорічного світо-
вого виробництва зерна зупинився, починаючи з 1984 p., і експерти ООН
очікують, що цей показник може зменшуватись. У кінцевому підсумку це
призводить до втрати екологічної рівноваги і може мати несприятливі на-
слідки для людини як біологічного виду.
Бесіда
• Наведіть приклади порушення балансу між біологічною
продуктивністю і споживанням біопродукції. Якими мо-
жуть бути наслідки цих порушень?
• Яке значення має збалансованість між біологічною продук-
тивністю і споживанням біологічної продукції?
Завдання для учнів
Екологічна задача: Вирубування лісу має на меті не тільки
заготівлю деревини високої якості, а й є важливим екологічним
заходом. Гектар двадцятирічного соснового лісу поглинає 9 т вугле-
кислого газу на рік, шістдесятирічного — 13 т, вісімдесятирічно-
го — 11 т. Поясніть, про що свідчить велика кількість перестояних
дерев у лісі.
Доповнення вчителя: Збіднення живої природи на кінець на-
шого століття далеко не завжди є результатом прямого знищення
людиною того чи іншого виду живого організму. Частіше вими-
рання або скорочення чисельності рослин або тварин є результатом
порушення людиною тих тонких зв’язків у живленні, до яких вони
пристосувалися. Так, в Україні вже давно заборонено відстрілюва-
ти хижих птахів (соколів, шулік та ін.), але вони все одно стають
усе більш рідкісними. Це є результатом знищення людиною їхньої
природної кормової бази — зайців, куріпок, тетеруків. Також за-
бруднення Світового океану призводить до поступового зниження
первинної біологічної продукції.
Робота в групах
Учитель: На початку 70-х рр. американський учений Б. Ком-
монер сформулював закони природи. Вони звучать просто та зро-
зуміло і не схожі на традиційні закони. Вони зводяться до чоти-
рьох основних принципів, що пояснюють стійкий розвиток природи
й закликають людство керуватися ними у своєму впливі на навко-
лишнє середовище. Ось ці закони.
1. Усе пов’язано з усім. ( Біосфера Землі є рівноважною екосистемою,
в якій усі окремі ланки взаємозалежні й доповнюють
одна одну. Порушення якої-небудь ланки спричиняє зміни в інших
ланках. Будь-яка зміна, здійснена людиною в природі, спричиняє
ланцюг наслідків, як правило несприятливих. Наслідком втручання
людини в природу стало зникнення видів і зменшення видової
розмаїтості в біоті. Наприклад, важким є екологічний стан
Світового океану, який в умовах техногенної цивілізації ризикує
загинути як глобальна екологічна система. Загальна вага забруднюючих
відходів, що скидаються в Світовий океан, дорівнює
млрд т на рік. Це нафта і нафтопродукти, залізо, ртуть та
інші шкідливі для живого речовини. Унаслідок ядерних військових
випробувань, затоплення підводних човнів тощо води Світового
океану забруднені радіоактивними відходами. Унаслідок величезного
забруднення океанська та морська флора та фауна гинуть.
За даними дослідників, щорічно знищується 250 тис. дельфінів,
а загалом за останні 20 років кількість живих організмів у морях
і океанах зменшилась майже в чотири рази.)
2. Усе мусить кудись діватися. (У природі не буває відходів:
у біосфері підтримується баланс синтезу та розкладання живої
речовини; діяльність людини породжує ксенобіотики — чужорідні
природі синтетичні, токсичні сполуки, які природа не в змозі
утилізувати, це є загрозою існуванню людства і самої природи.
Будь-яке наше втручання в природу повертається до нас підвищеними
проблемами. Побутові й виробничі відходи, потрапляючи
у навколишнє середовище, не зникають безслідно. У природних сис151
тем залишається все менше сил, щоб справлятися з переробкою
речовин, забруднюючих середовище перебування людей. Навколо
міст ростуть сміттєзвалища, забруднюючі речовини розносяться
далеко від місць викиду повітряними й водними потоками. Цей
екологічний закон випливає із закону збереження матерії. Ніщо
в природі не зникає, а лише переходить із однієї форми існування
матерії в іншу.)
3. Природа знає краще. ( Все, що створено природою, пройшло
жорсткий еволюційний відбір і воно є набагато ліпшим,
надійнішим, ніж усе те, що збудоване людством. Людство пройшло
набагато коротший шлях розвитку, ніж біосфера Землі.
За багато мільйонів років існування біосфери Землі повністю
сформувалися зв’язки, механізми та її окремі ланки. Необдумане
й безвідповідальне втручання людей у природу може призвести до
знищення окремих зв’язків між ланками екосистеми й до того,
що повернення екосистеми в первісний стан буде неможливим.
Людина, самовпевнено «поліпшуючи» природу, порушує хід природних
процесів. Тому людство має навчитися жити в гармонії
з природою.)
4. За все слід платити, або ніщо не дається дарма. ( Дійсно,
нерозумна експлуатація природних ресурсів і природних благ загрожує
розплатою, що прийде рано чи пізно. Значне зростання
виділення вуглекислого газу може призвести до порушення енергетичного
балансу планети. Протягом тисячоліть середньодобова
температура на Землі дорівнювала 15 °С. Однак упродовж
останніх 100 років вона підвищилась на 0,5–0,6°, а до середини
ХХІ ст. може зрости на 1,5–2,5°, що призведе до відомого «парникового
ефекту» — підвищення температури поверхні Землі внаслідок
затримки вуглекислим газом тепла розігрітої Сонцем земної
поверхні. Це може спричинити багато небажаних для існуючих
екосистем, у тому числі й для людини, наслідків. Один із них —
підвищення рівня Світового океану за рахунок танення льодовиків
Антарктиди. А це потягне за собою затоплення величезних прибережних
територій. За даними спеціалістів, за останнє століття
рівень Світового океану піднявся на 10–12 см. Нині цей процес
прискорився в декілька разів.)
Завдання для учнів
Обговоріть та поясніть, використовуючи приклади, закони
Б. Коммонера (кожна група отримує один закон).
2. П оняття «невиснажливого природокористування».
Д осягнення балансу між основними сферами
господарської діяльності
Розповідь учителя
Усі ми знаємо, що екологічно незбалансоване, виснажливе
використання видів, їх популяцій та рослинних угруповань від-
бувається внаслідок неефективного ведення лісового, мисливського
та рибного господарства. Склалася стійка тенденція до скорочення
чисельності основних мисливських видів. Наприклад, чисельність
лося з 14 250 голів у 1990 р. зменшилася до 4510 у 2005 р., чи-
сельність зубра — пріоритетного виду рідкісних ссавців Європи —
з 664 голів у 1992 р.— до 313 у 2005 р. Загалом, за останні 11 років
чисельність копитних видів тварин зменшилась на 77,3 тис. голів
(30 %), серед птахів знизилася чисельність качок, гусей, куріпок.
Унаслідок хижацького вилову чисельність осетрових продовжує
зменшуватись,— в Азовському морі обсяг вилову осетрових в 1992 р.
становив 144 т, а з 2001 р. дозволений вилов осетрових тільки для
забезпечення науково-дослідних робіт. А що означає термін «неви-
снажливе природокористування»?
Завдання для учнів
• Сформулюйте визначення поняття «невиснажливе приро-
докористування» (загальне обговорення і формулювання
визначення).
Невиснажливе природокористування — екологічно збалан-
соване використання природно-ресурсного та ландшафтно-
го потенціалу території, збереження та відновлення біо-
логічного та ландшафтного різноманіття.
• Пригадайте, що означає поняття «збалансоване природо-
користування». (Збалансоване природокористування — це
такий процес взаємодії суспільства з довкіллям, людини
з природою, при якому досягається оптимальне співвідношення
між господарською діяльністю суспільства, забезпеченням
матеріальних і духовних потреб населення та
підтриманням якісного стану природного середовища.)
Робота зі схемою
Модель еколого-збалансованого природокористування
(схема накреслена на дошці або спроектована на екрані), див. с. 153
(У ході аналізу та обговорення учні мають дійти висновку,
що необхідність дотримання збалансованого розвитку є гарантом
невиснажливого природокористування.)
VI. У загальнення і систематизація знань
Практична робота
І снуюча й оптимальна структура
природокористування в Україні
1. Прочитайте теоретичний матеріал.
Теоретичний матеріал
Природокористування — сфера виробничої та наукової діяль-
ності, спрямованої на комплексне вивчення, освоєння, використан-
ня, відновлення, поліпшення й охорону природного середовища та
природних ресурсів із метою розвитку продуктивних сил, забезпе-
чення сприятливих умов життєдіяльності людини. Оскільки процес
природокористування функціонує на стику суспільство — природа
й охоплює багато видів виробничої і невиробничої діяльності лю-
дей, то в конкретний історичний період можна говорити про раці-
ональний чи нераціональний
типи природокористування.
Раціональне природокористування — це високоефективне,
екологічно обґрунтоване господарювання, яке не призводить до
різких змін природно-ресурсного потенціалу, підтримує продук-
тивність природних комплексів або окремих об’єктів, забезпечує
умови існування людства й стабільного одержання матеріальних
благ. Раціональне природокористування забезпечує максимальний
економічний ефект при збереженні екологічної рівноваги у при-
родних і антропогенних системах (геоекосистемах, ландшафтах),
тобто сумарне навантаження на екосистеми не перевищує їх реге-
нераційної здатності, тим самим величина навантажень не пере-
вищує рівень гранично допустимих антропогенних навантажень.
Це контрольоване, нормативне (ощадливе, невиснажливе) освоєння
(використання) природних ресурсів, попередження можливих не-
гативних наслідків діяльності людини, підтримання (підвищення)
продуктивності й привабливості природних комплексів і окремих
природних об’єктів. При раціональному природокористуванні еко-
номічна діяльність орієнтується на ресурсозберігання, доцільність
використання природно-ресурсного потенціалу і застосування най-
новіших безвідходних або комплексне використання маловідходних
технологій (ефективне використання відходів, бо яким би високим
не був науково-технічний рівень виробництва, завжди є відходи,
які є результатом незавершеного технологічного циклу, для якого
ще не знайдено сферу оптимального використання). Отже, охорона
навколишнього природного середовища є одним із чинників раці-
онального природокористування.
Нераціональним уважається таке природокористування, у ре-
зультаті якого природа втрачає здатність до самовідтворення, само-
очищення, порушується рівновага біосистем, вичерпуються мате-
ріальні ресурси, погіршуються рекреаційні, оздоровчі та курортні
умови, естетичні характеристики ландшафтів, умови проживання
людини загалом. Нераціональне природокористування призво-
дить до деградації природно-територіальних комплексів, втрати
їх здатності до самовідновлення, що характеризується низькою
ефективністю використання природних ресурсів, споживацьким
ставленням до природи, урахуванням лише економічних принципів
у процесі господарської діяльності. Нераціональне природокористу-
вання може бути навмисним, випадковим, або супутнім, може бути
зумовлене планово-економічними та проектними прорахунками,
тимчасовими й вимушеними позиками у природи, неправильною
оцінкою природних ресурсів, недосконалістю природоохоронного
законодавства. Нераціональне природокористування не забезпе-
чує збереження природно-ресурсного потенціалу, а, навпаки, за-
пускає негативні процеси антропогенного впливу на навколишнє
середовище
(забруднення навколишнього природного середовища,
порушення та деградація природних ландшафтів, зникнення дея-
ких видів тварин і рослин, порушення зв’язків між елементами
екосистеми).
2. Дайте відповіді на запитання:
• Який тип природокористування характерний для України?
Відповідь обґрунтуйте.
(В Україні склалася нераціональна структура природокористування,
яка є неефективною й екологічно небезпечною.)
• Які причини панування цього типу природокористування?
(Домінування природомістких галузей промисловості, ресурсо-
й енергоємних технологій, сировинної орієнтації
експорту, надмірної концентрації виробництва у промислових
центрах і регіонах країни. За період економічних
перетворень у структурі промислового виробництва
України різко зросла частка сировинно- та енергомістких
і водночас найбільш забруднюючих довкілля галузей промисловості
(гірничо-металургійної, паливно-енергетичної,
хімічної та нафтохімічної).)
• На основі статистичних даних проаналізуйте структуру
природокористування в Україні та визначте ступінь її зба-
лансованості й оптимальності.
3. З робіть висновок.
VII. Підсумки уроку
Розповідь учителя
Відомий німецький філософ та еколог Е. Калленбах пропонує
низку етичних правил поводження людини на Землі. Запам’ятай-
мо їх:
— Люби й шануй Землю, яка благословляє життя й управляє
ним.
— Вважай кожний твій день на Землі священним і святкуй змі-
ну пір року.
— Не вважай себе вищим за інші живі істоти й не поводься так,
щоб вони зникали.
— Будь вдячним тваринам і рослинам за їжу, яку вони тобі да-
ють.
— Обмежуй кількість своїх нащадків, бо велике число людей
обтяжливе для Землі.
— Не занапащай і не забруднюй багатств Землі зброєю війни.
— Не ганяйся за прибутками від багатств Землі, а намагайся
відновлювати її виснажені сили.
— Не приховуй від себе й від інших наслідків твоєї діяльності
на Землі.
— Не обкрадай майбутні покоління, виснажуючи й забруднюю-
чи Землю.
— Споживай дари Землі помірно, бо всі її мешканці мають од-
накове право на її багатства.
VIII. Домашнє завдання
1. Прочитати відповідний параграф підручника або конспект.
2. Підготувати повідомлення «Заповідні об’єкти свого райо-
ну (області)» (якщо заповідних об’єктів значна кількість,
то можна запропонувати підготувати доповідь декільком
учням).
Тема. Збалансованість між біологічною
продуктивністю і споживанням
біологічної продукції. Поняття
«невиснажливого природокористування».
Досягнення балансу між основними
сферами господарської діяльності.
Практична робота «Існуюча й оптимальна
структура природокористування в Україні»
Мета: поширити знання учнів про біологічну продуктивність, розкрити поняття «неви-
снажливого природокористування», сформувати уявлення про збалансованість
між біологічною продуктивністю і споживанням біологічної продукції, підвести до
висновку про необхідність збалансованого розвитку як гаранта невиснажливого
природокористування; розвивати вміння висловлювати свою думку, формувати
вміння і навички роботи з роздатковим матеріалом, схемами; формувати еколо-
гічну культуру.
Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть: дати визначення поняттю «невиснаж-
ливе природокористування»; пояснити важливість збалансованості між біоло-
гічною продуктивністю і споживанням біологічної продукції; навести приклади,
які демонструють негативні наслідки порушення балансу між біопродуктивністю
та біоспоживанням; аналізувати модель збалансованого природокористування
з екологічної точки зору.
Обладнання та матеріали: схеми, роздатковий матеріал, дидактичні картки.
Базові поняття та терміни: збалансованість, біологічна продуктивність, біологічна продукція,
невиснажливе природокористування, структура природокористування, раціональне
природокористування, нераціональне природокористування.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Методи навчання: інтерактивні, пояснювально-ілюстративні — бесіда, розповідь; репродуктивні,
частково пошукові, проблемні, творчі.
Структура уроку
I. Організаційний етап . . . . . . . . . . . . . 1 хв
II. Перевірка домашнього завдання . . . . . . . . 9 хв
III. Актуалізація опорних знань . . . . . . . . 3 хв
IV. Мотивація навчальної діяльності . . . . 1 хв
V. Вивчення нового матеріалу . . . . . . . . . . . . . . . 17 хв
VI. Узагальнення та систематизація знань . . . . . . . . . . 10 хв
Практична робота «Існуюча й оптимальна структура
природокористування в Україні»
VII. Підсумки уроку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 хв
VIII. Домашнє завдання . . . . . . . . . 1 хв
Хід уроку
I. Організаційний етап
Перевірка готовності учнів до уроку, налаштування на
робочий настрій.
ІІ . П еревірка дом ашнього завдання
1. В права «Екологічна естафета»
Проводиться серед учнів кожного ряду. Учитель роздає учням
перших парт дидактичні картки із короткими запитаннями, вони
відповідають і передають далі.
2. Індивідуальне опитування
• У чому полягає суть «Програми дій людства у ХХІ ст.»,
прийнятої на конференції в Ріо-де-Жанейро 1992 р.?
• Чому необхідно дотримуватись збалансованого розвитку?
3. Перевірка письмового домашнього завдання (п’ятихвилинне
есе на тему: «Що ми охороняємо — природу чи власне життя?»)
Визначення найкращого твору.
III. А ктуалізація опорних знань
Бесіда
1. Що таке баланс? (Баланс — кількісне співвідношення між
елементами системи, що визначає збереження її якісних характеристик.)
2. Що означає поняття «збалансованість»? (Пропорційність.)
3. Пригадайте з курсу географії, що означає поняття «біологіч-
на продуктивність». (Біологічна продуктивність — це здатність
природних угруповань або окремих їх компонентів підтримувати
певну швидкість відтворення живих організмів,
які входять до її складу.)
IV. Мотивація навчальної діяльності
Розповідь учителя
Стосунки людини з природою нагадують третій закон Нью-
тона, який звучить так: «Сила дії дорівнює силі протидії». Якщо
такої рівноваги нема, то система почне прискорено рухатися і, за-
звичай, у небажаний бік. Погіршення природних умов може зни-
щити людину, якщо та не має необхідної опірності, і навпаки,
людина може нашкодити природі так, що природа буде відновлюва-
тись кілька людських поколінь. Отож, коли нема гармонії, балансу
в стосунках людини з природою, то зле може бути або природі,
або людині, рідше обом контрагентам одразу. Як цей процес по-
передити, ми і розглянемо сьогодні на уроці. (Вчитель оголошує
тему і мету уроку.)
V. Вивчення нового матеріалу
1. З балансованість між біологічною продуктивністю
і споживанням біологічної продукції
Самостійна робота зі «Шпаргалкою для учнів»
Під час роботи з текстом учні використовують метод «По-
значки». На полях біля тексту вони ставлять олівцем позначки:
«+» — це я знав; «–» — це я не знав, але зрозумів; «?» — це я
не зрозумів. Після самостійного опрацювання — обговорення за-
питань, які виникли в учнів.
«Шпаргалка для учнів»
(Цю інформацію можна розмножити і роздати дітям для
роботи на уроці та самопідготовки вдома. ЇЇ розміщено у зручному
для копіювання форматі на с. 206.)
Збалансованість між біологічною продуктивністю
і споживанням біологічної продукції
Успішне подолання антагонізму, що складається між технологією
й природою, вимагає точних знань про всі ланцюги екзогенних процесів.
Тільки на цій основі можна достатньо надійно передбачити можливі на-
слідки господарської діяльності людей і розробити заходи, що знижують
негативний вплив процесів техногенезу. Збалансування природокористу-
вання потребує запровадження невиснажливих режимів природокористу-
вання і дотримання низки балансів, найважливішим серед яких є баланс
між біологічною продуктивністю природних систем і споживанням біоло-
гічної продукції.
Процес продукування живої речовини, що здійснюється в ході
живлення, є головною екосистемною функцією життя, її називають біо-
логічною продуктивністю. У біологічній продуктивності беруть участь усі
живі організми, і цим вони здійснюють свій внесок у підтримку існування
біосфери. Мірою біологічної продуктивності служить величина продукції
(біомаси), яка створюється за одиницю часу. В екології розрізняють пер-
винну та вторинну продукцію. Первинна продукція — це частина живої
речовини, яка створюється завдяки діяльності організмів з автотрофним
типом живлення. Вторинна продукція складається з органічних речовин,
які утворюються при гетеротрофному типі харчування. Вторинна продукція
завжди нижча, ніж первинна, оскільки, по-перше, не вся первинна продук-
ція споживається гетеротрофними організмами, частина її накопичується
у ґрунті у формі гумусу (до речі, кам’яне вугілля — це також залишок
мінералізованої біомаси, яка створена автотрофними організмами), і, по-
друге, гетеротрофи не можуть забезпечити 100 % перетворення первинної
продукції у вторинну.
Величина первинної біологічної продукції, яку забезпечують угрупо-
вання живих організмів, змінюється територіально. Залежно від потужності
синтезу об’єму первинної біологічної продукції виділяють такі угруповання:
мінімальну первинну біологічну продукцію дають степові угруповання —
6,00 т/га на рік і агроценози — 6,50 т/га на рік; максимальну — широко-
листяні ліси — 12,00 т/га на рік. Частка нешкідливого споживання стано-
вить 10 % від фактичної сумарної величини біопродуктивності.
Потреби населення починають випереджати можливості зростання
продуктивності біологічних систем. Наприклад, ріст середньорічного світо-
вого виробництва зерна зупинився, починаючи з 1984 p., і експерти ООН
очікують, що цей показник може зменшуватись. У кінцевому підсумку це
призводить до втрати екологічної рівноваги і може мати несприятливі на-
слідки для людини як біологічного виду.
Бесіда
• Наведіть приклади порушення балансу між біологічною
продуктивністю і споживанням біопродукції. Якими мо-
жуть бути наслідки цих порушень?
• Яке значення має збалансованість між біологічною продук-
тивністю і споживанням біологічної продукції?
Завдання для учнів
Екологічна задача: Вирубування лісу має на меті не тільки
заготівлю деревини високої якості, а й є важливим екологічним
заходом. Гектар двадцятирічного соснового лісу поглинає 9 т вугле-
кислого газу на рік, шістдесятирічного — 13 т, вісімдесятирічно-
го — 11 т. Поясніть, про що свідчить велика кількість перестояних
дерев у лісі.
Доповнення вчителя: Збіднення живої природи на кінець на-
шого століття далеко не завжди є результатом прямого знищення
людиною того чи іншого виду живого організму. Частіше вими-
рання або скорочення чисельності рослин або тварин є результатом
порушення людиною тих тонких зв’язків у живленні, до яких вони
пристосувалися. Так, в Україні вже давно заборонено відстрілюва-
ти хижих птахів (соколів, шулік та ін.), але вони все одно стають
усе більш рідкісними. Це є результатом знищення людиною їхньої
природної кормової бази — зайців, куріпок, тетеруків. Також за-
бруднення Світового океану призводить до поступового зниження
первинної біологічної продукції.
Робота в групах
Учитель: На початку 70-х рр. американський учений Б. Ком-
монер сформулював закони природи. Вони звучать просто та зро-
зуміло і не схожі на традиційні закони. Вони зводяться до чоти-
рьох основних принципів, що пояснюють стійкий розвиток природи
й закликають людство керуватися ними у своєму впливі на навко-
лишнє середовище. Ось ці закони.
1. Усе пов’язано з усім. ( Біосфера Землі є рівноважною екосистемою,
в якій усі окремі ланки взаємозалежні й доповнюють
одна одну. Порушення якої-небудь ланки спричиняє зміни в інших
ланках. Будь-яка зміна, здійснена людиною в природі, спричиняє
ланцюг наслідків, як правило несприятливих. Наслідком втручання
людини в природу стало зникнення видів і зменшення видової
розмаїтості в біоті. Наприклад, важким є екологічний стан
Світового океану, який в умовах техногенної цивілізації ризикує
загинути як глобальна екологічна система. Загальна вага забруднюючих
відходів, що скидаються в Світовий океан, дорівнює
млрд т на рік. Це нафта і нафтопродукти, залізо, ртуть та
інші шкідливі для живого речовини. Унаслідок ядерних військових
випробувань, затоплення підводних човнів тощо води Світового
океану забруднені радіоактивними відходами. Унаслідок величезного
забруднення океанська та морська флора та фауна гинуть.
За даними дослідників, щорічно знищується 250 тис. дельфінів,
а загалом за останні 20 років кількість живих організмів у морях
і океанах зменшилась майже в чотири рази.)
2. Усе мусить кудись діватися. (У природі не буває відходів:
у біосфері підтримується баланс синтезу та розкладання живої
речовини; діяльність людини породжує ксенобіотики — чужорідні
природі синтетичні, токсичні сполуки, які природа не в змозі
утилізувати, це є загрозою існуванню людства і самої природи.
Будь-яке наше втручання в природу повертається до нас підвищеними
проблемами. Побутові й виробничі відходи, потрапляючи
у навколишнє середовище, не зникають безслідно. У природних сис151
тем залишається все менше сил, щоб справлятися з переробкою
речовин, забруднюючих середовище перебування людей. Навколо
міст ростуть сміттєзвалища, забруднюючі речовини розносяться
далеко від місць викиду повітряними й водними потоками. Цей
екологічний закон випливає із закону збереження матерії. Ніщо
в природі не зникає, а лише переходить із однієї форми існування
матерії в іншу.)
3. Природа знає краще. ( Все, що створено природою, пройшло
жорсткий еволюційний відбір і воно є набагато ліпшим,
надійнішим, ніж усе те, що збудоване людством. Людство пройшло
набагато коротший шлях розвитку, ніж біосфера Землі.
За багато мільйонів років існування біосфери Землі повністю
сформувалися зв’язки, механізми та її окремі ланки. Необдумане
й безвідповідальне втручання людей у природу може призвести до
знищення окремих зв’язків між ланками екосистеми й до того,
що повернення екосистеми в первісний стан буде неможливим.
Людина, самовпевнено «поліпшуючи» природу, порушує хід природних
процесів. Тому людство має навчитися жити в гармонії
з природою.)
4. За все слід платити, або ніщо не дається дарма. ( Дійсно,
нерозумна експлуатація природних ресурсів і природних благ загрожує
розплатою, що прийде рано чи пізно. Значне зростання
виділення вуглекислого газу може призвести до порушення енергетичного
балансу планети. Протягом тисячоліть середньодобова
температура на Землі дорівнювала 15 °С. Однак упродовж
останніх 100 років вона підвищилась на 0,5–0,6°, а до середини
ХХІ ст. може зрости на 1,5–2,5°, що призведе до відомого «парникового
ефекту» — підвищення температури поверхні Землі внаслідок
затримки вуглекислим газом тепла розігрітої Сонцем земної
поверхні. Це може спричинити багато небажаних для існуючих
екосистем, у тому числі й для людини, наслідків. Один із них —
підвищення рівня Світового океану за рахунок танення льодовиків
Антарктиди. А це потягне за собою затоплення величезних прибережних
територій. За даними спеціалістів, за останнє століття
рівень Світового океану піднявся на 10–12 см. Нині цей процес
прискорився в декілька разів.)
Завдання для учнів
Обговоріть та поясніть, використовуючи приклади, закони
Б. Коммонера (кожна група отримує один закон).
2. П оняття «невиснажливого природокористування».
Д осягнення балансу між основними сферами
господарської діяльності
Розповідь учителя
Усі ми знаємо, що екологічно незбалансоване, виснажливе
використання видів, їх популяцій та рослинних угруповань від-
бувається внаслідок неефективного ведення лісового, мисливського
та рибного господарства. Склалася стійка тенденція до скорочення
чисельності основних мисливських видів. Наприклад, чисельність
лося з 14 250 голів у 1990 р. зменшилася до 4510 у 2005 р., чи-
сельність зубра — пріоритетного виду рідкісних ссавців Європи —
з 664 голів у 1992 р.— до 313 у 2005 р. Загалом, за останні 11 років
чисельність копитних видів тварин зменшилась на 77,3 тис. голів
(30 %), серед птахів знизилася чисельність качок, гусей, куріпок.
Унаслідок хижацького вилову чисельність осетрових продовжує
зменшуватись,— в Азовському морі обсяг вилову осетрових в 1992 р.
становив 144 т, а з 2001 р. дозволений вилов осетрових тільки для
забезпечення науково-дослідних робіт. А що означає термін «неви-
снажливе природокористування»?
Завдання для учнів
• Сформулюйте визначення поняття «невиснажливе приро-
докористування» (загальне обговорення і формулювання
визначення).
Невиснажливе природокористування — екологічно збалан-
соване використання природно-ресурсного та ландшафтно-
го потенціалу території, збереження та відновлення біо-
логічного та ландшафтного різноманіття.
• Пригадайте, що означає поняття «збалансоване природо-
користування». (Збалансоване природокористування — це
такий процес взаємодії суспільства з довкіллям, людини
з природою, при якому досягається оптимальне співвідношення
між господарською діяльністю суспільства, забезпеченням
матеріальних і духовних потреб населення та
підтриманням якісного стану природного середовища.)
Робота зі схемою
Модель еколого-збалансованого природокористування
(схема накреслена на дошці або спроектована на екрані), див. с. 153
(У ході аналізу та обговорення учні мають дійти висновку,
що необхідність дотримання збалансованого розвитку є гарантом
невиснажливого природокористування.)
VI. У загальнення і систематизація знань
Практична робота
І снуюча й оптимальна структура
природокористування в Україні
1. Прочитайте теоретичний матеріал.
Теоретичний матеріал
Природокористування — сфера виробничої та наукової діяль-
ності, спрямованої на комплексне вивчення, освоєння, використан-
ня, відновлення, поліпшення й охорону природного середовища та
природних ресурсів із метою розвитку продуктивних сил, забезпе-
чення сприятливих умов життєдіяльності людини. Оскільки процес
природокористування функціонує на стику суспільство — природа
й охоплює багато видів виробничої і невиробничої діяльності лю-
дей, то в конкретний історичний період можна говорити про раці-
ональний чи нераціональний
типи природокористування.
Раціональне природокористування — це високоефективне,
екологічно обґрунтоване господарювання, яке не призводить до
різких змін природно-ресурсного потенціалу, підтримує продук-
тивність природних комплексів або окремих об’єктів, забезпечує
умови існування людства й стабільного одержання матеріальних
благ. Раціональне природокористування забезпечує максимальний
економічний ефект при збереженні екологічної рівноваги у при-
родних і антропогенних системах (геоекосистемах, ландшафтах),
тобто сумарне навантаження на екосистеми не перевищує їх реге-
нераційної здатності, тим самим величина навантажень не пере-
вищує рівень гранично допустимих антропогенних навантажень.
Це контрольоване, нормативне (ощадливе, невиснажливе) освоєння
(використання) природних ресурсів, попередження можливих не-
гативних наслідків діяльності людини, підтримання (підвищення)
продуктивності й привабливості природних комплексів і окремих
природних об’єктів. При раціональному природокористуванні еко-
номічна діяльність орієнтується на ресурсозберігання, доцільність
використання природно-ресурсного потенціалу і застосування най-
новіших безвідходних або комплексне використання маловідходних
технологій (ефективне використання відходів, бо яким би високим
не був науково-технічний рівень виробництва, завжди є відходи,
які є результатом незавершеного технологічного циклу, для якого
ще не знайдено сферу оптимального використання). Отже, охорона
навколишнього природного середовища є одним із чинників раці-
онального природокористування.
Нераціональним уважається таке природокористування, у ре-
зультаті якого природа втрачає здатність до самовідтворення, само-
очищення, порушується рівновага біосистем, вичерпуються мате-
ріальні ресурси, погіршуються рекреаційні, оздоровчі та курортні
умови, естетичні характеристики ландшафтів, умови проживання
людини загалом. Нераціональне природокористування призво-
дить до деградації природно-територіальних комплексів, втрати
їх здатності до самовідновлення, що характеризується низькою
ефективністю використання природних ресурсів, споживацьким
ставленням до природи, урахуванням лише економічних принципів
у процесі господарської діяльності. Нераціональне природокористу-
вання може бути навмисним, випадковим, або супутнім, може бути
зумовлене планово-економічними та проектними прорахунками,
тимчасовими й вимушеними позиками у природи, неправильною
оцінкою природних ресурсів, недосконалістю природоохоронного
законодавства. Нераціональне природокористування не забезпе-
чує збереження природно-ресурсного потенціалу, а, навпаки, за-
пускає негативні процеси антропогенного впливу на навколишнє
середовище
(забруднення навколишнього природного середовища,
порушення та деградація природних ландшафтів, зникнення дея-
ких видів тварин і рослин, порушення зв’язків між елементами
екосистеми).
2. Дайте відповіді на запитання:
• Який тип природокористування характерний для України?
Відповідь обґрунтуйте.
(В Україні склалася нераціональна структура природокористування,
яка є неефективною й екологічно небезпечною.)
• Які причини панування цього типу природокористування?
(Домінування природомістких галузей промисловості, ресурсо-
й енергоємних технологій, сировинної орієнтації
експорту, надмірної концентрації виробництва у промислових
центрах і регіонах країни. За період економічних
перетворень у структурі промислового виробництва
України різко зросла частка сировинно- та енергомістких
і водночас найбільш забруднюючих довкілля галузей промисловості
(гірничо-металургійної, паливно-енергетичної,
хімічної та нафтохімічної).)
• На основі статистичних даних проаналізуйте структуру
природокористування в Україні та визначте ступінь її зба-
лансованості й оптимальності.
3. З робіть висновок.
VII. Підсумки уроку
Розповідь учителя
Відомий німецький філософ та еколог Е. Калленбах пропонує
низку етичних правил поводження людини на Землі. Запам’ятай-
мо їх:
— Люби й шануй Землю, яка благословляє життя й управляє
ним.
— Вважай кожний твій день на Землі священним і святкуй змі-
ну пір року.
— Не вважай себе вищим за інші живі істоти й не поводься так,
щоб вони зникали.
— Будь вдячним тваринам і рослинам за їжу, яку вони тобі да-
ють.
— Обмежуй кількість своїх нащадків, бо велике число людей
обтяжливе для Землі.
— Не занапащай і не забруднюй багатств Землі зброєю війни.
— Не ганяйся за прибутками від багатств Землі, а намагайся
відновлювати її виснажені сили.
— Не приховуй від себе й від інших наслідків твоєї діяльності
на Землі.
— Не обкрадай майбутні покоління, виснажуючи й забруднюю-
чи Землю.
— Споживай дари Землі помірно, бо всі її мешканці мають од-
накове право на її багатства.
VIII. Домашнє завдання
1. Прочитати відповідний параграф підручника або конспект.
2. Підготувати повідомлення «Заповідні об’єкти свого райо-
ну (області)» (якщо заповідних об’єктів значна кількість,
то можна запропонувати підготувати доповідь декільком
учням).
Комментариев нет:
Отправить комментарий